Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 10 лютого 2016 року розглянув справу № 6-2389цс15 про визнання недійсними договорів по адміністративному фінансуванню активів для придбання товарів в групах і стягненні грошових коштів.
При розгляді була висловлена наступна правова позиція. По сенсу статті 9 Закону від 1 червня 2000 року № 1775 - III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і статті 34 Закону № 2664 - III "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність за поданням фінансових послуг підлягає ліцензуванню.
Відповідно до пункту 5 частин першої статті 1 Закону № 2664 - III під поняттям "Фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, яка здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок притягнених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Законом від 2 червня 2011 роки № 3462 - VI "Про внесення змін до деяких законів України відносно регулювання ринків фінансових послуг" (набув чинності 8 січня 2012 року) частина перша статті 4 Закони № 2664 - III доповнена пунктом 11-1, згідно з яким фінансовими послугами вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах.
У справі, що переглядається, спірні договори, предметом яких є послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, укладені сторонами 6 серпня 2014 року, коли закон вимагав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів в групах.
ВСУ залишив в силі рішення судів про недійсність спірних договорів.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
