З 1 січня 2016 року в Україні почала діяти нова процедура реєстрації права на нерухоме майно.
Право власності на нерухомість, відомості про яке внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, тепер підтверджується не документом, а записом в реєстрі. Як мовиться в статті 12 оновленого Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обтяжень"саме на підставі цього запису власник здійснює угоди зі своєю нерухомістю.
Крім того статтею 46-1 Закону "Про нотаріат" передбачено обов'язкове використання нотаріусом при здійсненні нотаріальної дії з нерухомістю відомостей реєстру. Якщо ж право власності не внесене в реєстр, підтвердити його можна, тільки надавши відповідні документи, що встановлюють право.
Адвокат Тетяна Лежух прокоментувала для ЮРЛИГИ новації в реєстрації:
|
Тетяна Лежух |
"Суспільство віднеслося до реформи дуже неоднозначно: виходячи з першої позиції - ініціативу оцінили як сучасну і прогресивну, інша ж частина населення прогнозує різке збільшення кількості рейдерських атак, пов'язаних з нерухомістю, тим паче, що вже в перші дні дії процедури в ЗМІ прозвучали повідомлення про перші зловживання нотаріусів у сфері реєстрації прав, правда, у сфері корпоративних правовідносин.
Якщо об'єктивно проаналізувати вказані нововведення, то можемо констатувати, що позитивними моментами являються:
- можливість реєстрації нерухомості у нотаріуса, що дає можливість істотно заощадити час, порівняно з очікуванням черги до реєстратора;
- можливість зареєструвати право власності в рекордний час (до 2 годин), правда, таке прискорення коштуватиме заявникові істотно дорожче;
- можливість у будь-який час отримати інформаційну довідку про зареєстроване право;
- можливість перевірки права власності на нерухоме майно без фізичного надання документів.
Усі вказані позитивні моменти ініціативи однозначно матимуть своїм результатом зменшення кількості зловживань у сфері оренди і продажу нерухомості.
В той же час, законодавцеві при плануванні цієї ініціативи треба було враховувати, що нова процедура кардинально відрізняється від попередніх, передусім тим, що право власності на нерухомість підтверджується лише записом в електронному реєстрі, без видачі яких-небудь додаткових документів.
Саме тому я вважаю, що законодавець повинен був тимчасово впровадити механізм отримання витягань з реєстру нерухомості з обов'язковим проставлянням підпису і друку особи, яка здійснювала процедуру реєстрації. Такий механізм мав бути впроваджений, принаймні до того моменту, поки робота Реєстру нерухомого майна не продемонструвала б стабільну роботу, і рівень довіри населення до цього сервісу не зріс".
