Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 січня 2016 року розглянув справу № 6-1912цс15 за позовом одного з подружжя про визнання договору іпотеки недійсним і про визнання права загальної спільної власності на об'єкт іпотеки - кваритиру, придбану в шлюбі.
При розгляді була підтверджена правова позиція, вже висловлена ВСУ при перегляді справ № 6-1622цс15, № 6-1568цс15 відносно підстав для визнання недійсним договори, ув'язненого одним з подружжя без згоди іншого.
Згідно частини п'ятої статті 11 ГК громадянські права і обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено тільки в статтях 335 і 376 ГК. У усіх інших випадках право власності отримується на не заборонених законом підставах, зокрема з угод (частина перша статті 328 ГК). Стаття 392 ГК не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, придбане раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або сперечається за наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документу, що засвідчує право власності.
Відповідно до статті 578 ГК і статті 6 Закону "Про іпотеку" майно, що знаходиться в загальній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) тільки з відома усіх співвласників.
Така згода по своїй правовій природі є односторонньою угодою. Згідно частини першої статті 219 ГК у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення односторонньої угоди така угода є нікчемною.
В той же час відсутність такої згоди сама по собі не може бути основою для визнання договору, ув'язненого одним з подружжя без згоди іншого чоловіка, недійсним.
Пунктом 6 статей 3 ГК до основ цивільного законодавства віднесено, у тому числі, сумлінність.
Згідно частини другої статті 369 ГК у разі здійснення одним із співвласників угоди за розпорядженням загальним майном вважається, що вона здійснена з відома усіх співвласників.
З аналізу вказаних норм закону в їх взаємозв'язку Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що укладення одним з подружжя договору за розпорядженням загальним майном без згоди другої з подружжя може бути основою для визнання такого договору недійсним лише у тому випадку, якщо суд встановить, що той з подружжя, хто уклав договір відносно загального майна, і третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісний, зокрема, що третя особа знала або за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить дружинам на праві загальної спільної власності і той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоду інший чоловіка.
Читайте також: Сумлінність як універсальний інструмент ухвалення будь-якого рішення
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
