Вищий господарський суд України в листі від 28 січня 2016 року № 01-06/131/16 розповів про практику вирішення суперечок, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону "Про старанне виробництво".
У листі міститься огляд вирішених господарськими судами справ, рішення по яких переглянуті в касаційному порядку ВХСУ.
Роз'яснені, зокрема, такі висновки:
1. Заміна стягувача на стадії старанного виробництва шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора в зобов'язанні чинним законодавством не передбачена.
2. Дії державного виконавця з визначення складу майна, підмета реалізації з публічних торгів, і його оцінці безпосередньо впливають на формування істотних умов договору купівлі-продажу і в сукупності позначаються на результаті публічних торгів, а тому незаконні дії держвиконавця можуть служити підставою для визнання недійсним укладеної на публічних торгах угоди у зв'язку з недотриманням при її здійсненні вимог закону.
3. Примусове виконання рішення про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію, яка виникла після 01.01.2013, здійснюється на загальних підставах в порядку, встановленому Законом, і не передбачає припинення старанного виробництва на основі Закону "Про заходи, спрямовані на забезпечення стійкого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
4. Оскільки у боржника, який є державною установою, відсутнє майно, на яке може бути обернене стягнення, і власні розрахункові рахунки, виконання рішення суду повинне здійснюватися за рахунок засобів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
5. У обов'язку державного виконавця при здійсненні старанних дій не входить перевірка обгрунтованості вступу засобів на рахунок боржника.
6. Накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.
