Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 грудня 2015 року розглянув справу № 6-1707цс15 за позовом "Райффайзен банк Аваль" до боржника і поручителя про стягнення кредитної заборгованості.
При розгляді справи була висловлена правова позиція відносно позовної давності в кредитних спорах.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту є зміною терміну виконання зобов'язання і обумовлює течію позовної давності.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу змінив термін виконання основного зобов'язання, а тому течія позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту і платежів по ньому почалася з наступного дня, вказаного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий термін виконання його умов.
У зв'язку з невиконанням вимоги від 26 серпня 2009 року банк звернувся в листопаді 2009 року до суду з відповідними вимогами до боржника і поручителя, проте визначенням суду позов залишений без розгляду за заявою позивача. Повторно банк звернувся до суду в лютому 2014 року, проте з урахуванням того, що залишення позову без розгляду не зупиняє течії позовної давності, а погашення боргу за кредитним договором відбулося у рамках конкурсного за рахунок продажу ліквідатором майна боржника, що не свідчить про визнання боргу відповідачем і не перериває течії позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ГК і обгрунтовано відмовив банку в задоволенні позову.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
