Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 грудня 2015 року розглянув справу № 6-377цс15що стосується розпоряджень про зміну цільового призначення земель, передачі їх у власність і встановлення їх меж.
При розгляді справи Суд роз'яснив наступне. Землі України по основному цільовому призначенню підрозділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісового фонду (стаття 19 Земельного кодексу). Згідно частини другої стаття 19 ЗК земельні ділянки кожної категорії земель, не надані у власність або користування громадян або юридичних осіб, можуть знаходитися в запасі.
Отже, земельні ділянки, що знаходяться в запасі, мають бути віднесені до певної категорії земель по їх цільовому призначенню, у тому числі земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення.
Згідно з частинами першої, другої і четвертої статті 20 ЗК (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, - 2009 рік) віднесення земель до тієї або іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування, вилучення (викуп) земель і що затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного і історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, робиться з урахуванням укладень органів виконавчої влади з питань охорони природного довкілля і лісового господарства.
Порушення порядку встановлення і зміни цільового призначення земель є основою для визнання недійсними рішень органів державної влади і органів місцевого самоврядування про надання (передачі) земельних ділянок громадянам і юридичним особам; визнання недійсними угод відносно земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсної; притягнення до відповідальності громадян і юридичних осіб, винних в порушенні порядку встановлення і зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК).
Крім того, згідно з пунктом 5 розділу VIII "Завершальні положення" Лісового кодексу до отримання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, являються планово-картографічні матеріали лісовпорядження.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядження складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт і камерального дешифрування аерофотознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту і оформлення, якості виготовлення і так далі регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкцій про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженою Державним комітетом СРСР з лісового господарства 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядження відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядження, а частина друга вказаній Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.
Отже, системний аналіз приведених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що, вирішуючи питання про віднесення землі до категорії земель лісового фондунеобхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Завершальні положення" ЛК, а висновок про приналежність певної земельної ділянки до вказаної категорії земель можливий за наявності планово-картографічних матеріалів лісовпорядження.
Застосовуючи вказані норми права, суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин згідно диспозиції вказаних норм і на підставі наданих сторонами доказів дати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни і основи цієї зміни.
Крім того, встановлюючи фактичні обставини справи, суд повинен застосовувати усі можливі джерела і засоби доведенняпередбачені нормами матеріального і процесуального права відповідно до положень процесуального закону.
Дійшовши висновку, що вимога про приналежність частини спірної земельної ділянки до лісового фонду є припущенням, оскільки доведення вимагає спеціальних знаньу тому числі шляхом проведення судової експертизи, суд не звернув уваги на положення пункту 5 розділу VII "Завершальні положення" ЛК про приналежність земельних ділянок до земель лісового фонду на підставі планово-картографічних матеріалів і інших доказів, наявних в матеріалах справи і передбачених нормами процесуального права.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
