Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 січня 2016 року розглянув справу № 6-3019цс15 за позовом клієнта (відкритий зарплатовий рахунок) до банку про відшкодування матеріальної шкоди (гроші були вкрадені працівниками банку і повернені через декілька років, за цей час вони знецінилися, позивачка просила стягнути інфляційні втрати).
При розгляді була сформульована наступна правова позиція.
Згідно частини другої статті 625 ГК у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
По сенсу цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнових прав і інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
За наявності в справі судового рішення, якою вже був встановлений розмір шкоди і відповідно стягнутий, такий розмір шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ГПК має преюдиціальне значення для суду при рішенні справи і суд не має права змінювати його, у тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
