Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 грудня 2015 року розглянув справу № 6-327цс15 за позовом покупця ряду квартир (договір купівлі-продажу від 15 грудня 2015 року) до ФОП (отримав у власність спірні квартири згідно з додатковою угодою від 22 вересня 2009 року до договору купівлі-продажу від 11 вересня 2009 року), ще двом ФОП (що продало квартири першому ФОП - договір визнаний дійсним судом), ТОВ "Алима-Т" (придбало майнові права на квартири за договором купівлі-продажу від 31 березня 2010 року з першим ФОП; за ним зареєстровано право власності, хоча діє рішення суду, яким відмовлено в задоволенні його позову про визнання дійсним договори купівлі-продажу майнових прав і визнанні права власності). У справі беруть участь 12 третіх осіб. Позивач просив визнати недійсним договори купівлі-продажу квартир і витребувати майно.
Звертаючись до суду позивач відмічав, що на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 15 грудня 2009 року він є власником спірних об'єктів. Цей договір ніким не оспорюється, в судовому порядку він не визнаний недійсним. Вважаючи, що йому чиняться перешкоди у розпорядженні своєю власністю, він звернувся до суду за захистом свого права, яке на його думку порушується ТОВ "Алима-Т".
Вирішуючи суперечку, суди дійшли висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 27 січня 2011 року, яким визнано дійсним спірний договір купівлі-продажу, є преюдиціальним, тому встановлені ним обставини не підлягають доведенню. Проте вказане судове рішення прийняте в справі за позовом трьох ФОП (відповідачів) про визнання дійсним договори купівлі-продажу і права власності. Позивач, а також треті особи (у тому числі і два з них, заяви, що подали, у ВСУ), не брали участі при розгляді цієї справи. Тому, ВСУ роз'яснив, що, не встановивши дійсних обставин справи (зокрема, хто є істинним власником спірних квартир), надавши переваги одним доказам перед іншими, суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.
При розгляді ВСУ сформував наступну правову позицію.
Нормами цивільного законодавства передбачені принципи захисту права власності. Зокрема, стаття 387 Цивільного кодексу надає власникові право витребувати майно з чужого незаконного володіння. Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ГК, які надають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можлива шляхом задоволення віндікаційного позову.
Виходячи з положень вказаних статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.
Розглядаючи такі спори, суди наслідує встановити дійсного власника майнадля чого необхідно досліджувати усі докази, якими сторони обгрунтовують свої вимоги і заперечення, на основі рівності прав сторін за поданням доказів і їх дослідження, при цьому суди не повинні віддавати перевагу одним доказам перед іншими.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
