Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 грудня 2015 року розглянув справу № 6-2087цс15 про визнання договору дарування недійсним.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Виходячи зі змісту статей 203, 717 ГК договір дарування вважається ув'язненим, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, але і досягли згоди за усіма його істотними умовами.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного зробити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не можна вважати договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
У справі, рішення по якому переглядається, суди залишили без уваги аргументи позивача про відсутність у нього волевиявлення на безкоштовну передачу у власність відповідачки частини будинку, що належить йому, оскільки він є обличчям пенсійного віку, важко захворів і потребував допомоги, а відповідачка запропонувала йому свою допомогу за умови переоформлення на неї частини його будинку. Укладаючи спірний договір, позивач помилявся відносно правової природи угоди, прав і обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним і відповідачкою.
Отже, не з'ясувавши усіх обставин, що передували укладенню спірного договору дарування, і залишивши без уваги аргументи позивача, якими він обгрунтовував свої позовні вимоги, суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав застосування до спірних правовідносин положень статей 203, 229 ГК.
Також читайте: ВСУ роз'яснив, що треба з'ясувати для визнання дарування недійсним
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
