Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 листопада 2015 року розглянув справу № 6-511цс15 за позовом боржника і поручителів до банку про визнання договорів недійсними по зустрічному позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді Суд сформулював наступну правову позицію. У разі зміни договору, як вказано в частині третьої статті 653 ГКзобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлене договором або не обумовлене характером його зміни.
Якщо сторони досягли домовленості відповідно до положень статей 207, 640 ГК і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови повинні виконуватися і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
У справі, що переглядається, укладаючи кредитний договір, сторони домовилися, що для розрахунку відсотків по кредиту використовуватиметься плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка (у розмірі 3,99% річних) + FIDR (процентна ставка по термінових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, розміщеним у банку на строк до 366 днів, з виплатою відсотків після закінчення терміну дії депозитного договору). При цьому сторони виразили свою повну згоду відносно передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки.
Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядкуоскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.
Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка + FIDR, не можна вважати несправедливимитому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.
Статтею 554 ГК передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова (субсидиарная) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поручительства. Обличчя, що спільно дали поручительство, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлене договором поручительства.
Аналіз приведених норм дає підстави стверджувати, що у випадку укладення декількох договорів поручительстваякі забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає декілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) знаходяться в правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою . У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в об'ємі і відповідно до умов договору поручительства, стороною якого він є.
Поручительство декількох осіб може визначатися як спільне при укладенні договору поручительства декількома поручителями і встановленні умовами договору волевиявлення цих осіб відносно загального забезпечення зобов'язання. Тільки у такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником і солідарно між собою (спільна поручительство).
Норми закону, якими врегульовано поручительство, не містять положень про солідарну відповідальність поручителів по різних договорахякщо договорами поручительства не передбачене інше. У разі укладення між поручителями декількох договорів поручительства на виконання одного і того ж зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
При таких обставинах кредитор, керуючись статтею 543 ГК, має право на власний розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожному з поручителів разом або окремо, в повному об'ємі або частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя по розподілу відповідальності перед кредитором.
У справі, що переглядається, предметом суперечки є різні самостійні договори поручительства, по яких кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником солідарно за порушення умов одного і того ж кредитного договору.
Враховуючи викладене і відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів в нормах чинного законодавства і в умовах договорів поручительства підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості відповідно до вимог частини третьої статті 554 ГК немає.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
