Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 листопада 2015 року розглянув справу № 6-1967цс15 про стягнення боргу за договором позики.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до статті 1046 ГК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається ув'язненим з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики і його умов, згідно частини другої статті 1047 ГК, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчують передачу йому позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей.
Крім того, частиною першої статті 1049 ГК встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики в строк і в порядку, які передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинні містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення і дату отримання коштів.
У справі з розписки, ув'язненому 25 січня 2008 року, що переглядається, витікає, що 30 липня 2007 року в м. Києві відповідачем отримано від позивача 1 500 тис. доларів США для викупу земельної ділянки. Розписка про отримання грошових коштів не містить зобов'язання про їх повернення. Таким чином, суди не встановили справжньої правової природи укладеного між сторонами договору і дійшли помилкового висновку про укладення договору позики.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
