Вищий спеціалізований суд України, розглянувши справу № 6-11017св15надав роз'яснення відносно відшкодування шкоди при самообмові.
У цій справі апеляційний суд відмінив рішення суду першої інстанції і відмовив в задоволенні позову про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної позивачеві незаконними діями органів дізнання і досудового слідства в результаті затримання, незаконного притягнення до карної відповідальності, незаконного утримання під вартою, виходячи з того, що позивач шляхом самообмови перешкоджав встановленню істини у кримінальній справі, а тому він не має права на відшкодування шкоди на підставі частини 4 стаття 1176 ГК.
Колегія суддів ВССУ не погодилася з такими висновками суду апеляційної інстанції, вказавши наступне.
Згідно частини першої статті 1176 ГК шкода, заподіяна фізичній особі в результаті його незаконного засудженнянезаконного притягнення до карної відповідальності, незаконного застосування запобіжного, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт заходу, відшкодовується державою в повному об'ємі незалежно від провини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або судна.
Порядок відшкодування такої шкоди визначений Законом "Про порядок відшкодування збитку, заподіяного громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Згідно ч. 4 ст. 1176 ГК, яку застосував апеляційний суд, фізична особа, яка в процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджало встановленню істини і цим сприяло незаконному засудженню, незаконному притягненню до карної відповідальності, незаконному застосуванню в якості запобіжного заходу утримання під вартою або підписками про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
В той же час суд повинен враховувати причини, що спонукали особу до самообмовиоскільки в статті фактично йдеться про намірі на самообмову. Тобто, якщо особа перешкоджала встановленню істини шляхом самообмови і цим сприяло ухваленню рішень або здійсненню дій, що є основою для відшкодування шкоди і передбачених частиною першої статті 1176 ГК, ця особа не отримує права на відшкодування шкоди. При цьому самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільноюсвідомо помилковим, мати на меті перешкодити встановленню істини і бути зафіксованим в матеріалах справи. Якщо ж обличчя зробило самообмову не з власної воліа під загрозою або в результаті насильства, такі дії не можуть кваліфікуватися як самообмова.
Крім того, суд при розгляді цивільної справи наслідує також дати оцінку випадку, коли встановлено, що самообмова була добровільною. У такому разі суд повинен оцінити виконання наслідком свого боргу відносно усебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, оскільки визнання обвинуваченим своєї провини не має переваги в порівнянні з іншими доказами, воно може бути покладене в основу вироку тільки при підтвердженні сукупністю інших доказів у справі.
Апеляційний суд, відмітивши лише наявність явки з повинною, не врахував вищесказане, не дав належної правової оцінки доказам, які є в справі, аргументам позивача про те, що під тиском він признався в скоєнні злочину, коли його допитували без адвоката, підтвердивши такий тиск під час своїх інших допитів і здійсненні процесуальних дій у присутності адвоката.
Джерело: ВССУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
