Пленум Вищого адміністративного суду узагальнив судову практику застосування адміністративними судами законодавства України про забезпечення реалізації житлових прав жителів гуртожитків за 2013 рік, 2014 і першу половину 2015 року.
Аналіз проведений у виконання пункту 15 Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Про забезпечення реалізації житлових прав жителів гуртожитків : проблеми і шляхи їх рішення", схвалених постановою Верховної Ради від 2 вересня 2014 роки № 1674 - VII.
Не виявлено справ про примусову передачу гуртожитків у власність територіальних громад за уявленням органів місцевого самоврядування відповідно до Законом "Про забезпечення реалізації житлових прав жителів гуртожитків" (далі - Закон). Зате зафіксована наявність справ з дотичним предметом суперечки, а саме: про зобов'язання місцевої ради розглянути питання про надання згоди на прийняття в комунальну власність гуртожитку; про зобов'язання органу, уповноваженого управляти державним майном, розглянути питання про ухвалення рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної общини; про зобов'язання органу, уповноваженого управляти державним майном, прийняти рішення про передачу гуртожитку у власність територіальної общини; про зобов'язання місцевої ради прийняти гуртожиток в комунальну власність; про зобов'язання місцевої ради розглянути питання про прийняття гуртожитку в комунальну власність; про примушування місцевої ради звернутися з позовом до суду про зобов'язання підприємства передати гуртожиток в комунальну власність; про відміну рішення місцевої поради про надання згоди на прийняття гуртожитку в комунальну власність територіальної общини; про відміну рішення місцевої поради про затвердження програми передачі гуртожитків у власність територіальної общини; про відміну рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу гуртожитку у власність територіальної общини.
Під час дослідження судової практики у справах про відміну і відновлення реєстрації за місцем проживання в гуртожитках, на які поширює дію Закон, виявлені спори з дотичним предметом суперечки, а саме: про проведення реєстрації в кімнати гуртожитку, в яких останні проживають; про перереєстрацію жителів гуртожитку у зв'язку з невказівкою в їх паспортах номера кімнати в гуртожитку, в яких останні проживають; про зняття з реєстрації.
Вивчення судової практики показало, що кількість справ, що виникають із стосунків, заснованих на Законі, є незначною, проте їх нечисленність в порівнянні з іншими категоріями адміністративних справ не зменшує їх актуальність. Серед судових рішень, що склали об'єкт цього дослідження, істотну частину складають судові рішення ВАСУ і ВСУ, проте практика по розгляду цієї категорії суперечок нині не є сталою.
Висновкизроблені за результатами аналізу:
1. У справах про включення гуртожитків до складу цілісних майнових комплексів підприємствщо не підлягають приватизації, з наступним включенням до статутного фонду господарських підприємств, створених в процесі такої приватизації, судів у виконання принципів верховенства права, правової рівності громадян перед законом повинні дотримувати правову позицію ВСУ, яка полягає в тому, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду могли бути включені до складу цілісних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації, з наступним включенням до статутного фонду господарських підприємств, створених в процесі такої приватизації.
2. Спори за позовом органу місцевого самоврядування про передачу гуртожитків у власність територіальної общини відносяться саме до адміністративної юрисдикції.
3. Органи місцевого самоврядування позбавлені дискреции відносно того, давати або не давати згоду на прийняття гуртожитку в комунальну власність. Обов'язок уповноваженого органу передати гуртожиток є безумовним, тобто не поставлена в залежність від того, поступить до нього згода місцевої ради або ні.
4. Повноваження органів держави і органів місцевого самоврядування, що стосуються передачі і прийняття гуртожитків з державної в комунальну власність, не є дискреційними.
5. Право жителів гуртожитку вимагати ухвалення рішення про передачу (прийомі) гуртожитку у власність територіальної общини може бути предметом судового захисту.
6. Якщо позивач не заявляє поряд з вимогою про передачу гуртожитку з державної в комунальну власність також і вимога до органу Фонду державного майна про зобов'язання здійснити заходи по включенню гуртожитків як об'єктів державної власності у Єдиний реєстр об'єктів державної власності, то суд чекає на основі принципу офіційності з метою повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог і вирішити питання про покладання на орган ФДМУ обов'язку усунути порушення закону, а саме включити гуртожиток в Єдиний реєстр об'єктів державної власності, притягаючи цей орган в якості другого відповідача до участі в справі.
7. Належним способом захисту від бездіяльності місцевої ради у вигляді нерозгляду питання про прийняття гуртожитку в комунальну власність являється постанова суду про зобов'язання відповідача прийняти рішення про прийняття гуртожитку в комунальну власність.
8. У справах з приводу бездіяльності місцевої ради у вигляді неприйняття рішення про прийняття гуртожитку не може бути застосований такий спосіб захисту як зобов'язання місцевої ради прийняти гуртожиток (тобто прийняти рішення про прийняття гуртожитку в комунальну власність і прийняти гуртожиток по акту прийому-передачі ), оскільки він призводить до умовності постанови суду.
9. Місцева рада вважається такою, що допустив бездіяльність, якщо рішення про прийняття відповідного гуртожитку в комунальну власність не було прийняте ним до 1 жовтня 2009 року.