Пленум Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ постановою від 25 вересня 2015 року № 10 змінив постанова про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах.
Встановлено, що у разі, якщо позов немайнового характеру подається одночасно декількома позивачами до одному або декількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, встановлених відповідно до ст. 4 Закони "Про судовий збір" за подачу позову немайнового характеру.
Також роз'яснюється, що розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. Це стосується, зокрема, і випадків, коли заява про забезпечення позову або доказів, апеляційна або касаційна скарга подаються пізніше. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої в році, коли позовна заява, інша заява і скарга була подана до суду.
Якщо позовна заява судом залишено без розгляду по підставах, передбачених частиною першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, а позивач відповідно до частини другої цієї статті знову звернувся до суду з таким же позовом, то судовий збір платиться на загальних підставах.
Також передбачено, що судовий збір за подачу апеляційної і касаційної скарги на рішення суду сплачується в певному розмірі виходячи із ставки судового збору, належній сплаті при подачі позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми.
У новій редакції викладений пункт 23 постанови. Роз'яснюється, що підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закони "Про судовий збір" визначений розмір ставки збору за подачу апеляційної і касаційної скарги на визначення суду, заяви про приєднання до апеляційної або касаційної скарги на рішення суду у залежності від того, здійснюються такі дії юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) або фізичною особою. Це стосується подачі апеляційних і касаційних скарг, заяв про приєднання до них на будь-які рішення суду, які підлягають оскарженню незалежно від того, передбачено Законом "Про судовий збір" стягування судового збору за подачу тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні постанови, проте з урахуванням роз'яснень, наданих в пункті 6 цієї постанови.
Роз'яснюється, як суд перевіряє зарахування збору до спеціального фонду Державного бюджету. Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, яка додається до позовної заяви (заяві, скарзі), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення має бути підписане відповідальним виконавцем банку і скріплене друком установи банку з відміткою про дату вступу і дату виконання платіжного доручення. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставляння на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про прийом судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судів, виконуючи приведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексомзокрема у разі потреби отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, яка забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи по клопотанню особи, що його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Сплачена сума судового збору повертається не лише у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, але і у разі відмови у відкритті апеляційного і касаційного виробництва.
