Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах 16 вересня 2015 року розглянув справу № 6-101цс15 про визнання договору купівлі-продажу держмайна недійсним і повернення майна.
При розгляді Судом була сформульована наступна правова позиція. По сенсу статей 203, 215 ГК основою недійсності угоди є недотримання у момент здійснення угоди стороною вимог, встановлених частями 1-3, 5, 6 статей 203 справжні Кодекси. Кожна з цих вимог є самостійною основою недійсності угоди.
Право продажу товару, окрім випадків примусового продажу і інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ГК).
Від імені і в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що знаходиться в державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
На момент виникнення спірних правовідносин механізм і способи відчуження об'єктів державної власності визначалися Законом "Про управління об'єктами державної власності" і Порядком відчуження об'єктів державної власності.
По положеннях статті 244 ГК представництво, засноване на договорі, може здійснюватися за дорученням. Представництво за дорученням може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Дорученням є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Доручення на здійснення угоди представником може бути надане особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Представництво за дорученням припиняється у випадку: 1) закінчення терміну доручення; 2) відміни доручення особою, що видала її; 3) відмови представника від здійснення дій, визначених дорученням; 4) припинення юридичної особи, що видала доручення; 5) припинень юридичної особи, якій видано доручення (стаття 248 ГК).
Згідно із статтею 261 ГК течія позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Звертаючись до суду із заявою про захист прав громадян і державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Встановивши, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу (липень 2009 року) відчуження об'єктів державної власності повинне було здійснюватися на підставі вказаного вище Порядку (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції, з виводами якого погодився касаційний суд, дійшов обгрунтованих висновків про те, що :
- відчуження спірного приміщення магазину, яке є об'єктом державної власності, сталося з порушенням вимог вказаного Порядку, зокрема без згоди і / або узгодження на відчуження майна суб'єкта управління і Фонду державного майна;
- спірний договір купівлі-продажу був укладений від імені концерну "Военторгсервис" особою, яка не мала повноважень на здійснення дій з відчуження державного нерухомого майна, закріпленого на праві господарського ведення за цим концерном, оскільки доручення, видане раніше Міністром оборони України, було на той час визнане недійсним і відкликане окремим дорученням Міністра оборони України;
- прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міноборони України в межах встановленою статтею 261 ГК позовної давності.
Виходячи з цього, укладений сторонами договір через положення статей 215, 216 ГК підлягає визнанню недійсним.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
