Вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є різновидом негаторного позову й можуть бути розглянуті судом цивільної юрисдикції. Вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Відповідне рішення містититься у постанові ВП від 8 листопада 2019 року № 643/3614/17.
Пред'являючи позов, особи посилалися на те, що у 2008 році постановою слідчого прокуратури був накладений арешт на майно обвинуваченого, зокрема, на квартиру. При цьому у вказаній постанові слідчого міститься посилання на ту обставину, що вказана квартира належить одному з позивачівна праві спільної сумісної власності.
Вироком районного суду цього позивача визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Позивачі посилались на те, що зазначена вище квартира належить їм на праві спільної часткової власності, просили позов задовольнити.
Заочним рішенням районного суду позов задоволено. Знято арешт з квартири, що накладений постановою прокуратури. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо арешту на зазначену квартиру. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду заочне рішення районного суду скасовано. Провадження у справі закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання зняття арешту із нерухомого майна, накладеного у межах кримінального провадження, повинно вирішуватися в порядку КПК та не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства на що було подано касаційну скаргу.
Велика Палата вирішила, що висновок апеляційного суду про те, що питання про виключення майна з-під арешту має розглядатися в порядку КПК є необґрунтованим.
Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред'являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (ч. 1 ст. 28 КПК України 1960 року).
Особи пред'являли позов не у зв'язку з завданням їм матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження їхнього права власності постановою слідчого.
Так, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин і можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Обрати досвідченого адвоката, який зможе належним чином захистити ваші права у суді, можна в Національному юридичному каталозі України Liga:BOOK.
