Проекти Господарського процесуального кодексу (далі - ХПК), Цивільного процесуального кодексу (далі - ГПК) і Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), прийняті Верховною Радою України 3 жовтня 2017 року, закріплюють новий інститут судового процесу - врегулювання суперечки за участю судді.
Обговорення питання з приводу імплементації в українське законодавство інституту врегулювання суперечки за участю судді останніми роками стало дуже актуальним. Зокрема, 16 жовтня 2015 року відбулося засідання Робочої групи з питань впровадження процедури досудового врегулювання суперечок за участю судді у рамках українсько-канадського проекту "Освіта суддів для економічного розвитку". Суддя Суду Королівської лави провінції Саскачеван (Канада) відмітивщо така процедура врегулювання суперечки підтвердила свою ефективність в Канаді (у провінції Саскачеван, де застосування цієї процедури є обов'язковим, в досудовому порядку вирішується від 65 до 70 % суперечок).
Врегулювання суперечки за участю судді проводитиметься виключно за згодою сторінщо, у свою чергу, виключає обов'язковість застосування цієї процедури в Україні. Це також не ускладнить захист прав, зате зможе істотно понизити грошові витрати учасників суперечки і в той же час сприяти оперативному дозволу суперечки за принципом "win-win". До того ж відповідальність за ухвалення рішення перекладається саме на сторони суперечки, а суддя лише управляє процесом досягнення згоди. Саме тому ефективне впровадження цього інституту багато в чому залежатиме від навичок суддів і адвокатів.
Проведення врегулювання суперечки за участю судді можливо до початку розгляду справи по суті. Про проведення процедури врегулювання суперечки за участю судді суд виносить постанову, якою одночасно припиняє провадження у справі на термін не більше 30 днів. У разі представлення стороною заяви про припинення врегулювання суперечки за участю судді така процедура припиняється, про що суддя не пізніше наступного робочого дня виносить відповідну постанову, не підмет оскарженню.
Проведення врегулювання суперечки за участю судді здійснюється у формі спільних і закритих нарад.
|
Олександр Шкелебей |
При проведенні спільних нарад суддя повинен з'ясувати підстави і предмет позову, підстави заперечень, роз'яснити сторонам предмет доведення стосовно категорії суперечки, запропонувати сторонам представити пропозиції відносно шляхів мирного врегулювання суперечки і здійснити інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами суперечки.
Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною із сторін окремо. Тут критично важливі навички судді, який зможе розпізнати ситуацію, коли перехід до закритих нарад потрібний і сприятиме розкриттю стороною своїх істинних намірів і потреб. Враховуючи положення ч. 8 ст. 189 проекту ХПК (інформація, отримана будь-якій із сторін, а також суддею при проведенні врегулювання суперечки, є конфіденційною)при закритій нараді одна сторона не знає, що саме інша сторона і суддя обговорювали. Ми розуміємо побоювання, що проведення зустрічей судді із сторонами окремо у форматі закритих нарад може викликати підозри або навіть звинувачення в тому, що суддя більше уваги приділяє одній із сторін, чим порушує принцип рівності. Уникнути цього дозволить знову ж таки напрацювання суддями техніки переговорів і постійне твердження перед сторонами дії принципів незалежності судді і рівності сторін. Цікавою новелою також є те, що в ході закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах.
Слід чекати, що на початку здійснення судочинства за новими правилами судді з обережністю користуватимуться правом проведення закритих нарад, проте процедура врегулювання суперечки відточуватиметься і удосконалюватиметься з кожним новим випадком.
Відмітимо, що відповідно до проектом ХПК врегулювання суперечки за участю судді не допускається у справах про відновлення платоспроможності боржника, визнанні його банкротом, по заявах про затвердження планів санації боржника, а також у разі вступу в справу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги відносно предмета суперечки.
Вважаємо, що такий інститут дійсно є чимось новим для України, хоча подібні норми існують і сьогодні. Наприклад, ст. 113 КАС передбачає процедуру примирення сторін в ході підготовчого виробництва. Так, сторони можуть повністю або частково врегулювати суперечку на підставі взаємних поступок. Тому для примирення сторін суд по відповідному клопотанню сторін припиняє провадження у справі на деякий час. У разі примирення сторін суд виносить постанову про припинення провадження у справі, в якому фіксуються умови такого примирення. Цікаво, чому така процедура примирення була імплементована саме в КАСде однією із сторін виступає суб'єкт владних повноважень, з яким, на нашу думку, навряд чи можна домовитися? Варто згадати також положення ч. 5 ст. 191 ГПКзгідно якої у справі про розірвання браку суд може припинити розгляд справи і призначити дружинам термін для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Діючі положення процесуальних кодексів не можна повною мірою назвати "аналогічними" нормам проектів ГПК і КАС, враховуючи одну принципову різницю - безпосередня участь в примиренні такого суб'єкта, як судді.
Проаналізувавши положення проекту ХПК про врегулювання суперечки за участю судді, слід звернути увагу на те, що суддя в цій процедурі виступає своеобразным фасилитатором, метою якого є примирити сторони, допомогти їм прийти до консенсусу шляхом забезпечення успішної комунікації і управління процесом. Звичайно, навички, які потрібні для примирення сторін, слід придбати і постійно удосконалювати. Для якісного врегулювання суперечки недостатньо добре знати законодавство і уміти його застосовувати. Важливим також являється контроль з боку судді за ходом переговорів, здатність об'єктивно оцінити можливість досягнення сторонами переслідуваних ними цілей. Суддя повинен направити сторони до розуміння ними власних потреб і інтересів, а також запропонувати шляхи вирішення конфлікту, які задовольнили б усіх учасників переговорів. У такому разі необхідно забезпечити відповідну підготовку суддів для ефективної реалізації інституту врегулювання суперечки з їх участю.
Проблемним є також питання впливу високої завантаженості господарських судів на реалізацію інституту врегулювання суперечки за участю судді. Так, на розгляді господарських судів України в I півріччі 2017 року знаходилося 131,4 тис. заяв, з яких розглянуто 90,6 тис. http://www.arbitr.gov.ua/files/pages/ 05.pdf. Чи зможуть судді при такій завантаженості виділяти час для проведення процедури врегулювання спора, яка може тривати не одну годину? Звичайно, можна говорити, що цей інститут навпаки дозволить розвантажити суди: якщо сторони досягнуть бажаного результату і укладуть світову угоду, то вони не звертатимуться в апеляційну і касаційну інстанції. Але варто врахувати, що не кожне врегулювання суперечки за участю судді приведе до укладення мирової угоди.
Слід також приділити увагу ч. 5 ст. 189 проекту ХПКположення якої передбачають, що при проведенні спільних нарад суддя пропонує сторонам представити пропозиції відносно шляхів мирного врегулювання суперечки і здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами суперечки. Законодавець не деталізує, які саме "інші дії" може здійснювати суддя, хоча встановив певні обмеження: надавати сторонам юридичні ради і рекомендації, давати оцінку доказів у справі.
Новелою процесуальних кодексів є можливість сторін у світовій угоді вийти за межі предмета суперечки за умови, що світова угода не порушує прав або інтересів третіх осіб, що охороняються законом. Суддя наділений правом запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання суперечки.
Законодавець, закріпивши положення про врегулювання суперечки за участю судді і надавши суддям широкі повноваження, недостатньо уваги приділив механізму реалізації цього інституту. Але, незважаючи на вказані проблемні питання, слід констатувати, що інститут врегулювання суперечки за участю судді все ж закладає певні позитивні перспективи в реформуванні судової системи. Зокрема, як вже було відмічено, така процедура врегулювання суперечок сприятиме укладенню світових угод, допоможе сторонам швидко вирішити конфлікти, а також минути тривалі судові процеси і надмірні грошові витрати. Сторони зможуть уникнути ситуацій, коли в результаті судових розглядів судові рішення не задовольняють жодну із сторін.
Олександр Шкелебей,
керівний партнер
