Верховний Суд розповів про судову практику відносно вирішення питання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України. Відповідний лист від 01.02.2013 р. опублікований в п'ятому номері "Вісника ВСУ".
У листі, зокрема, вказано, що рішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливо тільки в порядку, визначеному ст. 3771 Цивільного процесуального кодексуі за уявленням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону "Про старанне виробництво" у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення або рішення іншого органу, що знаходиться на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону "Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України").
Положеннями ст. 6 Закону "Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, що має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, в наступних випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні або інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або вирішення суперечки за погодженням сторін в передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань запорукою, якщо інше не передбачене міжнародним договором України;
- якщо особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5), якщо до нього поданий цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).
ВСУ звернув увагу на те, що ст. 3771 ГПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, прийнятих незалежно від виду судочинства і рішень інших органів (посадовців). Якщо на підставі вироку судом був виданий виконавський лист про майнові стягнення, питання обмеження права боржника по цьому листу на виїзд з України вирішується згідно ст. 3771 ГПК.
Відносно термінів розгляду представлення госиспонителя, враховуючи обов'язковість виклику держвиконавця при розгляді представлення в порядку ст. 3771 ГПК і можливого витребування необхідних документів, ВСУ відмітив, що розгляд представлення повинен проводитися в день його вступу (за наявності необхідних документів), але не пізніше наступного дня з моменту його подачі.
Роз'яснюючи порядок розгляду подібних справ, ВСУ звернув увагу на необхідність забезпечення якості представлень і участі держвиконавців в розгляді справ. Так, вказано, що по сенсу ч. 2 ст. 3771 ГПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за уявленням держвиконавця за відсутності останнього не виправдане, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів старанного виробництва необхідність обмеження конституційного права боржника в старанному виробництві.
Окрема увага судів звернена на визначення поняття "Ухилення боржника від виконання зобов'язань". ВСУ відмітив, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження в праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою усебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, дійсна особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному об'ємі або частково. Далі ВСУ робить висновок, що поняття "Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку в старанному виробництві, коли для виконання цього обов'язку у нього є усі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів і тому подібне) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, подій і тому подібне).
Також ВСУ роз'яснив питання, пов'язані з вилученням паспорта. Так, відмічено, що ГПК, ХПК, КАС і КПК не містять норм про віднесення до юрисдикції відповідних судів питань про тимчасове затримання або вилучення паспорта і не передбачають процедуру розгляду таких питань судом.
Статтею 8 Закону "Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України" встановлений порядок вирішення суперечок і передбачено, що відмова в оформленні паспорта або продовженні терміну його дії, або тимчасове затримання паспорта, або його вилучення можуть бути оскаржене громадянином до суду по місцю його проживання в порядку адміністративного судочинства.
ВСУ вказав, виходячи з вивчених при проведенні аналізу справ, що деякі суди при розгляді справ цієї категорії відмовляють в задоволенні представлень держвиконавців про обмеження в праві виїзду з України на тій основі, що суду не надано доказів того, що боржник має закордонний паспорт, без урахування того, що ст. 3771 ГПК не передбачає необхідність надання суду яких-небудь доказів з питань наявності або відсутності паспорта.
ВСУ нагадав, що на суд покладена функція вирішення питання про обмеження виїзду, а право вибору способу виконання такого обмеження належить органу, до компетенції якого відноситься питання забезпечення виїзду з України.
