Конституційний Суд України дійшов висновку, що можливість виключення партією кандидатів в народні депутати України із виборчого списку після встановлення результатів виборів за рішенням її з'їзду (зборів, конференції), передбачена частиною дев'ятою статті 61, частиною третьою статті 105 Закону про вибори народних депутатів України, суперечить принципам народовладдя; правової визначеності та правомірних очікувань як складовим принципу верховенства права; свободи політичної діяльності; вільних виборів і вільного волевиявлення виборців; вільного депутатського мандату (частина друга статті 5, частина перша статті 8, частина четверта статті 15, стаття 71, статті 79-81, 84 Конституції).
Зазначені положення Закону порушують право громадян України вільно обирати та бути обраними до органів державної влади і органів місцевого самоврядування (частина перша статті 38 Конституції), дозволяють партіям заперечувати політичну волю виборців, втілену в результатах голосування на виборах народних депутатів України, та суперечать засадам конституційного ладу України. Про це йдеться в рішенні КСУ.
Також в рішенні констатується, що пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1006-VIII порушує формально-юридичну визначеність правовідносин за участю суб'єктів виборчого процесу на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року і суперечить частині першій статті 8, частині першій статті 58 Конституції.
Отже, такими, що не відповідають Конституції, визнано:
- частину дев'яту статті 61, частину третю статті 105 Закону «Про вибори народних депутатів України» зі змінами;
- пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1006-VIII.
Ці норми втратили чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення.
Рішення у справі № 3-р/2017 щодо виключення кандидатів в народні депутати України із виборчого списку політичної партії було винесено 21 грудня.
Нагадаємо, попередні два рішення КСУ 2017 року стосувалися неконституційності заборони особі, що голосувала за диктаторські закони, очолювати ВНЗ, а також неконституційності автоматичного продовження запобіжного заходу.
