2016 рік був щедрий на правові позиції і висновки Верховного Суду України, який вже цієї весни діятиме в зовсім іншому складі. Оскільки правові висновки Верховного Суду України можуть істотно вплинути і на судову практику, і на правозастосування, пропонуємо вашій увазі 5 ключовихна нашу думку, рішень Верховного Суду у банківських спорах за минулий рік.
1. Постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-1851цс15
Суперечка торкалася звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності. На думку суду, стаття 392 Цивільного кодексу України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, придбане раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або сперечається за наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документу, що підтверджує його право власності. ВСУ вказав, що при рішенні цієї категорії справ судам необхідно встановити наявність або відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателеві права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення старанного напису нотаріусом, як правова основа для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки. Це рішення є дуже важливим, оскільки ВСУ вказав не лише на неможливість визнання права власності на предмет іпотеки, якщо таке право не було придбане іпотекодержателем, але і описав всілякі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких придбання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку відсутнє. Постанова претендувала на статус прецедентного, але подальша практика ВСУ в аналогічних справах є дуже суперечливою (постанова від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16постанова від 28.09.2016 у справі № 6-1243цс16постанова від 26.10.2016 у справі № 6-1625цс16постанова від 12.10.2016 у справі № 6-504цс16постанова від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс15, постанова від 02.11.2016 у справі № 6-1923цс15постанова від 02.11.2016 у справі № 6-2457цс16).
|
Юрій Жила |
2. Досить багато судових справ пов'язано з проведенням заліку зустрічних вимог з неплатоспроможними банками до введення в них тимчасовій адміністрації. Одно з таких справ переглядалося Верховним Судом України, за результатами чого було винесено постанову від 06.04.2016 (справа № 3-174гс16). Суд вказав на неможливість проведення заліку зустрічних вимог боржником по депозитному рахунку фізичної особи, якщо вимога про повернення депозиту була спрямована вже новим кредитором. Особливість цього рішення також полягає в тому, що ВСУ прийняв нове і остаточне рішення, протилежне до тих рішень, що приймали суди попередніх інстанцій, що трапляється дуже рідко. Вказане рішення було сприйняте як революційне, а неплатоспроможними банками, які страждали від подібних заліків, і зовсім як панацея. Проте, ми вважаємо, що ВСУ вказав на неправомірність заліку зустрічних вимог лише в конкретній ситуації внаслідок того, що технічно він був проведений невірно. Таке укладення підтверджується подальшою практикою ВСУ, який відмовляв в задоволенні заяв про перегляд в аналогічних справах, де боржники провели залік вчасно і технічно вірно, наприклад, в справах № 910/20978/15, № 910/28919/15.
3. Практикоформирующим, на нашу думку, стала постанова ВСУ від 14.06.2016 в справі № 21-41а16яке було прийнято у складі трьох палат ВСУ. Предметом розгляду було оскарження реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, яка була проведена на підставі іпотечної обмовки. Постановою ВСУ відмінив рішення попередніх інстанцій, вказавши на непідвідомчість цієї суперечки адміністративним судам, і припинив провадження у справі. Причиною такого висновку стало те, що окрім суперечки про внесення відповідного запису в реєстр, між сторонами також виникла суперечка в розрізі кредитних правовідносин, що не може бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві. З урахуванням такої позиції ВСУ слід більше зважено підходити до вибору юрисдикції, обжалуя реєстраційні дії, і звертатися до адміністративного суду лише тоді, коли предметом суперечки є виключно оскарження дій реєстратора (нотаріуса), і відсутня суперечка про право, яке є основою для реєстраційних дій.
|
Сергій Яценко |
4. Постанова Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14 стало своєрідною перешкодою для ухилення недобросовісних позичальників від виконання зобов'язань по кредитних договорах. Суд зробив висновок, що факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису у відповідний реєстр про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є основою для припинення договору іпотеки, який ув'язнений для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Само по собі прийняття господарським судом рішення про ліквідацію юридичної особи боржника за основним зобов'язанням і його виключення з Єдиного держреєстру юрособ і фізосіб-підприємців не спричиняють за собою припинення зобов'язання, якщо до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному виробництві про звернення стягнення на предмет іпотеки. Слід зазначити, що ця позиція ВСУ являється закономірної в контексті практики, що сформувалася, відносно припинення зобов'язань поручителів у разі ліквідації боржника (см постанова ВСУ від 25.11.2015 у справі № 6-172цс15).
5. Цікава позиція ВСУ, викладена в постанові від 06.04.2016 у справі № 6-352цс16яке нагадує, що спори з банками виникають не лише в кредитних правовідносинах. Предметом суперечки у вказаній справі було відшкодування шкоди вкладникові, заподіяного злочином (викраденням вкладу співробітником банку). ВСУ вказав на те, що розкрадання вкладу не можна трактувати як спричинення шкоди вкладникові, оскільки такими діями наноситься збиток самому банку. Розкрадання грошового вкладу співробітником не впливає на договірні стосунки банку і клієнта, відповідно, у банку залишається зобов'язання після повернення вкладникові депозиту і відсотків. Вказана постанова ВСУ демонструє глибокий аналіз суті правовідносин, диференціює деліктні і договірні зобов'язання, а також вказує на необхідність застосування правильного способу захисту, чим і заслуговує на увагу юридичної громадськості.
Сергій Яценкоюрист ЮФ Trusted Advisors
Юрій Жилаюрист ЮФ Trusted Advisors
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
