Договір позики є двосторонньою угодою, а також одностороннім договором, адже після його укладення усі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду і такої ж якості, несе позичальник, а кредитор придбаває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредиторові за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки або договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також давати оцінку усім наявним доказам і залежно від встановлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Така правова позиція була сформована Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2789цс16 за позовом фізособи-кредитора до позичальника-юрособи про стягнення грошових коштів по договорах позики.
ВСУ повернув справу на нвоое розгляд в першу інстанцію, оскільки суди дійшли висновку, що позичальником було фізособа-директор (підписант) юрособи, не дослідивши доказу - копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
