Угода може бути визнана судом недійсної на основі статті 233 ГКякщо вона здійснена особою під впливом важкої для нього обставини і на украй невигідних умовах, чим інша сторона угоди скористалася.
Важкими обставинами можуть бути: важка хвороба особи, членів його сім'ї або родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло або загроза банкрутства і інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти таку угоду. Обличчя (фізичне або юридичне) повинне здійснювати таку угоду добровільно, без наявності насильства, обману або помилки. Особа, що оспорює угоду, повинна довести, що за відсутності важкої обставини угода не була б здійснена взагалі або здійснена не на таких умовах.
Стаття 233 ГК не передбачає обмежень або заборон застосування її до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування. По сенсу цієї норми угода, здійснена особою під впливом важкої для нього обставини і на украй невигідних умовах, може бути визнана судом недійсної незалежно від того, хто був її ініціатором.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2766цс16 про визнання договору дарування недійсним.
У справі, що переглядається суди встановили, що позивачка, яка уклала договір дарування квартири, яка була єдиним її житлом, є людиною похилого віку, має важкі хвороби і має потребу за станом здоров'я в сторонньому відході; не має близьких родичів.
Оскільки оспорюваний договір дарування був укладений під впливом важкої обставини і на украй невигідних для позивачки умовах і її волевиявлення не відповідало внутрішній волі і не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, він підлягає визнанню недійсним на основі частини першої статті 233 ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
