Апеляційний суд приватним визначенням повідомив Вищу пораду юстиції про грубі порушення норм процесуального законодавства України, допущених суддею районного суду.
Виносячи приватне визначення, апеляційний суд виходив з того, що при забезпеченні позову головуючим суддею районного суду були порушені вимоги ГПК. З цими виводами погодилася і колегія суддів ВССУ.
Суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову і виніс визначення про його задоволення, не дивлячись на те, що заява не була зареєстрована в суді (відсутній штамп суду, що входить, з датою і вхідним номером). Суд не дослідив, чи належить спірне майно, на яке позивач просив накласти арешт, відповідачам, і не звернув уваги на брак таких доказів.
Крім того, суд заборонив органам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна, хоча в позові заявлена тільки вимога про передачу спірного майна, а, отже, забезпечення позову являється несумірно із заявленими вимогами.
У порушення ст. 114 ГПК відносно винятковій осудності суд вирішив питання про забезпечення позову шляхом арешту вказаного майна.
При цьому до участі в справі не був притягнений банк, а арешт накладений на рухоме і нерухоме майно декількох суспільств, яке знаходиться в запоруці і в іпотеці банку, що отримав старанні документи про звернення стягнення на нього в загальному розмірі 13,5 млн дол. США.
Визначення ВССУ у цій справі можна знайти по № 6-22943св16.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
