Відповідно до частиною третьої статті 215 ГКякщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує її дійсність на підставах, встановлених законом, така угода може бути визнана судом недійсної (оспорювана угода).
Основою недійсності угоди передбаченим частиною першої статті 215 ГК являється недотримання у момент її здійснення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першо-третьої, п'ятої і шостої статті 203 справжнього Кодексу.
Частями першою - третьої статті 203 ГК визначено:
- зміст угоди не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним принципам;
- особа, що здійснює угоду, повинна мати необхідний об'єм цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно частини першої статті 92 ГК юридична особа придбаває громадянські права і обов'язки і здійснює їх через свої органи, діючі відповідно до засновницьких документів і закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється засновницькими документами і законом.
Управління суспільством здійснюють його органи, тобто загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлене законом (стаття 97 ГК).
Орган або особа, яка відповідно до засновницьких документів юрособи або закону виступає від його імені, зобов'язано діяти в інтересах юрособи, сумлінно і розумно і не перевищувати своїх повноважень. У стосунках з третіми особами повноваження по представництву юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала або за усіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина третя статті 92 ГК).
Таким чином, орган або особа, виступаюча від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених засновницькими документами або законом.
Обмеження повноважень по представництву юридичної особи придбаває юридичну силу для третіх осіб у тому випадку, якщо ця третя особа при укладенні оборудки знала або за усіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Така правова позиція була сформована на засіданні судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України 9 листопада 2016 року при розгляді справи № 6-2063ц16 за позовом ТОВ "Главбуд плюс" до учатстнику (50 % статутного капіталу), що зробило висновок три догвора купівлі-продажу від імені суспільства, трьом покупцям і іпотекодержателеві проданих приміщень про визнання договорів купівлі-продажу і іпотеки нерухомого майна недійсними.
Крім того, при розгляді цієї справи була висловлена правова позиціязгідно якої нотаріус зобов'язаний перевірити існування боргових зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
