Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 12 жовтня 2016 року розглянув справу № 6-504цс16 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При розгляді були повторені правові позиції, висловлені у справах № 6-2026цс16, № 6-1219цс16.
1. Статтею 23 Закону "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського ведення) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкоємства або правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Обличчя, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, придбаває статус іпотекодавця і має усі його права і несе усі його обов'язки за іпотечним договором в тому об'ємі і на тих умовах, які існували до вступу його у права власності на предмет іпотеки.
По сенсу цієї норми на обличчя, до якого перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до його зведення не була доведена інформація про обтяження майна іпотекоюпереходять усі права і обов'язки іпотекодавця.
Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлений механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення усіх прав і обов'язків іпотекодавця на обличчя, до якого перейшло право власності на майно.
2. Відповідно до частини третьої статті 33 Закони "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, старанному напису нотаріуса або згідно з угодою про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 справжнього Закону, якій передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду відзначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ГК передбачає тільки в статтях 335 і 376 ГК. У усіх інших випадках право власності отримується з інших не заборонених законом підстав, зокрема з угод (частина перша статті 328 ГК).
Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону "Про іпотеку", 328, 335, 376, 392 ГК, слід зробити висновок про те, що законодавцем визначено 3 способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки:
1) судовий - на підставі рішення суду;
2) на підставі старанного напису нотаріуса;
3) згідно з угодою про задоволення вимог іпотекодержателя.
У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідну обмовку в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателеві права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідна обмовка в іпотечному договорі, що передбачають передачу іпотекодержателеві права власності, є основою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону "Про іпотеку").
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
