Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 вересня 2016 року розглянув справу № 6-2739цс15 за позовом "Приватбанку" до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді була підтверджена правова позиція про можливість стягнення штрафних санкцій за умовами кредитного договору, якщо є судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав.
Відповідно до статті 599 ГК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 1046 ГК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.
За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки. До стосунків за кредитним договором застосовуються положення пункту 1 справжньої глави, якщо інше не встановлене справжнім пунктом і не витікає з істоти кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ГК).
Згідно з частинами першої, четвертої статті 631 ГК терміном договору є час, впродовж якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки за договором.
Закінчення терміну договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
По сенсу статей 525, 526 ГК одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями статті 611 ГК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першої статті 1048 ГК передбачено, що кредитор має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюються договором. У разі відсутності іншої угоди відсотки виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ГК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві заїм (грошові кошти в такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій же кількості, такого ж роду і такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) в строк і в порядку, які встановлені договором. Позика вважається поверненою у момент передачі позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, яка займалася, на його банківський рахунок.
Виходячи з системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ГК, зміст кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитодателя права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору і ГК.
У справі, що переглядається суди встановили, що відповідно до пункту 6.6 кредитного договору боржник зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту і овердрафту), сплаті винагороди банку (яке включає відсотки за користування кредитом, у тому числі за користування простроченим кредитом і овердрафтом, плату за випуск / обслуговування пластикової карти, інші комісії і штрафні санкції). Проте суд апеляційної інстанції, встановивши, що судове рішення про задоволення вимог кредитора боржник не виконав, дійшов помилкового висновку про припинення правовідносин сторін, витікаючих з кредитного договору. Отже, виведення апеляційного суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, що нарахування відсотків за користування кредитом і пені після закінчення терміну дії договору з моменту ухвалення судового рішення не передбачено, не грунтується на нормах матеріального права.
До такого ж висновку ВСУ прийшов при розгляді справ № 6-1206цс15, № 6-2631цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
