Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 вересня 2016 року розглянув справу № 6-801цс16 про розділ загального майна подружжя.
При розгляді була сформована наступна позиція.
Статтею 60 СК визначене, що майно, придбане дружинами за час браку, належить дружині і чоловікові на праві загальної спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і тому подібне) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею, ним за час браку, але за засоби, які належали їй (йому) особисто.
Отже, приналежність майна до загальної спільної власності подружжя визначається не лише фактом придбання його під час браку, але і спільною участю подружжя засобами або працею в придбанні майна. Застосовуючи норму статті 60 СК і визнаючи право загальної спільної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не лише факт придбання майна під час браку, але і той факт, що джерелом його отримання були загальні спільні засоби або спільна робота подружжя.
Тобто статус загальної спільної власності визначається за наступними критеріями:
1) час придбання майна;
2) засоби, за які таке майно було придбане (джерело придбання).
Норма статті 60 СК вважається застосованою правильно, якщо придбання майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча і в період браку, але на особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом загальної спільної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, на особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період браку не є безумовною основою для віднесення такого майна до об'єктів права загальної спільної власності подружжя.
