Національний банк України 15 серпня ствердив Положення про порядок здійснення банками аналізу і перевірки документів (інформації) про фінансові операції і їх учасників.
Тим самим НБУ фактично зобов'язав комерційні банки посилити контроль за валютними операціями своїх клієнтівконсолидировав у єдиний нормативний акт раніше озвучені вимоги з цього питання. Прийняття цієї постанови Нацбанк аргументував необхідністю підвищити ефективність управління рисками. Але не дав критеріїв їх визначення.
Зокрема, йдеться про таких операціях, як купівля іноземної валюти для перерахування за межі України і переклад іноземної валюти за межі України, перерахування гривні на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів або через філії банків, відкриті на території інших держав. Пильна увага має бути приділена і операціям по договорах, що припускає виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами по притягнених від нерезидентів кредитах, позиках в іноземній валюті, а також зарахуванню засобів у валюті на інвестиційні рахунки нерезидентів-інвесторів у банках України як повернення іноземної інвестиції або в якості прибули від інвестиційної діяльності в Україні.
Так, якщо раніше позиції НБУ містилися лише в роз'яснювальних листах (від 16.01.2016 № 25-0004/3997, від 08.06.2016 № 25-0004/48670, від 14.06.2016 № 25-0005/50423, від 15.06.2016 № 25-0005/50847) і частково нормах Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, то тепер ця думка оформлена у вигляді обов'язкового нормативного акту.
Проте, як відмітила в коментарі ЛІГА :ЗАКОН начальник юридичного управління ПАО "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" Олена Сукмановаnbsp;постанова містить і ряд нововведень, які з одного боку розширюють функції банківського контролю за фінансовими операціями своїх клієнтів, а з іншого боку призводять до автоматичному збільшенню відповідальності банків за не цілком властиві ним функції з усіма витікаючими наслідками.
Наприклад, при проведенні операції аналізу підлягають:
- встановлення банком наявності або відсутності економічної доцільності фінансової операції;
- встановлення достатності (недостатності) реальних фінансових можливостей проводити фінансову операцію на відповідну суму;
- вивчення інформації про учасників фінансової операції, їх діяльності і ділової репутації.
"В той же час, при усіх вищеперелічених індикаторах ризикової діяльності НБУ не дає чітких і однозначних критеріїв їх визначення, також як і не визначає навіть форму і зміст укладення служби фінансового моніторингу банку, яке надається на фінансові операції клієнтів", - констатує Е. Сукманова.
І окремої, на думку експерта, уваги з юридичної точки зору у вказаній постанові заслуговує п. 9, який встановлює, що банк повинен переконатися насправді наданих клієнтом документів і відповідності їх оформлення вимогам чинного законодавства : "Виникає логічне питання: чи являється банк судом для оцінювання законності угоди, правоохоронним органом для надання висновків про дійсність документів, або нотаріусом"?.
Фактично постанова продовжила тенденцію НБУ по виявленню "схемних операцій", що не підпадали ні під одну з діючих ознак ризикової діяльності, яка була також відображена і в попередній постанові від 03.08.2016 № 365. У нім був розширений перелік ознак ризикової діяльності такими індикаторами, як невідповідність фінансових операцій клієнта наявної у банку інформації про нього або його фінансовому або соціальному статусу; використання банком або клієнтом вкрадених або недійсних документів; проведення зовнішньоекономічних операцій, по яких банку було відомо або могло бути відомо про те, що контрагенти по таких операціях неодноразово порушували свої договірні зобов'язання.
Нові правила набувають чинності з 1 вересня 2016 року.
