Верховний Суд України на засіданні Судової палати у гражданскми справах 8 червня 2016 року расмотрел справа № 6-3006цс15 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків за користування засобів і пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Відповідно до статті 1046 ГК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається ув'язненим з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є основою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ГК).
Хід загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ГК).
По зобов'язаннях з певним терміном виконання течія позовної давності починається після закінчення терміну виконання. По зобов'язаннях, термін виконання яких не визначений або визначений моментом затребування, течія позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий термін для виконання такої вимоги, течія позовної давності починається після закінчення цього терміну (частина п'ята статті 261 ГК).
Для числення позовної давності застосовуються загальні стани про числення термінів, що містяться в статтях 252 - 255 ГК.
При цьому початок течії позовної давності зв'язується не стільки з терміном дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав людини (стаття 261 ГК).
По сенсу цієї норми початок течії позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно частини першої статті 1049 ГК, якщо договором не встановлений термін повернення позики або цей термін визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником впродовж 30 днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ГК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки. Відповідно до частини другої статті 258 ГК до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ГК визначено, що течія терміну починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок. За правилами статті 549 ГК неустойкою (штрафом, пенею) являється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення і до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог об її стягнення обчислюється окремо за кожен день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісячно) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ГК дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до судуа починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах терміну позовної давності на основну вимогу.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений в договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, окрім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ГК).
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
