Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 червня 2016 року розглянув справу № 6-1044цс16 за позовом прокурора в итересах студента (сина шахтаря з 34-річним підземним стажем) про стягнення заборгованості по виплаті стипендії.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Згідно частини першої статті 5 Закону "Про підвищення престижності шахтарської праці" шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менше трьох років, а також впродовж трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями і які мають стаж підземної роботи не менше 15 років або загинули в результаті нещасного випадку на виробництві або сталі інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом з особистого вибору спеціальності в державні і комунальні вищі і професійно-технічні учбові заклади України для навчання за рахунок засобів державного і місцевого бюджету з надання місце в гуртожиток на час навчання і гарантованою виплатою за рахунок засобів державного бюджету стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 15 ГК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спростування. Положення цієї статті грунтуються на нормах Конституції, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Згідно із статтею 1 ГПК завданнями цивільного судочинства є справедливий, беспристрастное і своєчасне розгляд і вирішення цивільних справ в цілях захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 3 ГПК кожна особа має право в порядку, встановленому справжнім Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів.
По сенсу статті 15 ГПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових стосунків.
Отже, законодавство визначає три окремі основи для захисту цивільного права людини : порушення, невизнання, сперечання за цивільне право.
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у обличчя суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає збитку суб'єктивному праву, але створює невпевненість в правовому статусі його носію.
Право на звернення до суду (право на захист в процесуальному сенсі) гарантується Конституцією і законами України, у тому числі статтями 15, 16 ГК і статтями 1, 3, 15 ГПК, і може бути реалізовано, зокрема, якщо особа вважає, що його право не признається. У разі доказу у встановленому законодавством порядку обставин, якими обгрунтовувалися вимоги, у тому числі про усунення перешкод в здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання зробити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Таким чином, особа, що має право на певний розмір стипендії, може стягнути покладене йому законом через суд.
Нагадаємо, така ж позиція була висловлена ВСУ при розгляді справи № 6-2981цс15
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
