Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги тільки ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Про це розповіла ГФС в листі № 7862/6/99-99-19-02-02-15роз'яснюючи нюанси визнання операції безтоварної.
Згідно п. 44.1 ст. 44 НК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік прибутків, витрат і інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування і податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, финотчетности, інших документів, пов'язаних з численням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, які визначені вказаним п. 44.1 ст. 44 НК.
Регулювання питань методології бухобліку і финотчетности здійснюється Мінфіном, який затверджує національні положення (стандарти) бухобліку, інші нормативно-правові акти відносно ведення бухобліку і складання финотчетности (п. 2 ст. 6 Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні").
Вищим адміністративним судом (лист від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11) встановлено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки і т. д) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством.
