Минсоцполитики наказом від 29.02.2016 № 198 ствердило Державний стандарт стаціонарного відходу за особами, які втратили здатність до самообслуговування або не придбали такої здатності.
Держстандарт визначає зміст, об'єм, умови і порядок надання соціальної послуги стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування або не придбали такої здатності, показники якості такої послуги для суб'єктів усіх форм власності, які надають цю послугу.
Такий Державний стандарт застосовується для:
1) організації надання соціальної послуги стаціонарного відходу :
- особам літнього віку, що втратили здатність до самообслуговування;
- інвалідам I і II груп, що вимагають стороннього відходу, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким не протипоказане надання соціальної послуги стаціонарного відходу (за винятком осіб із стійкими психічними і інтелектуальними порушеннями);
- інвалідам III групи, які за станом здоров'я вимагають стороннього відходу, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким не протипоказане надання соціальної послуги стаціонарного відходу;
2) здійснення моніторингу і контролю за якістю надання соціальної послуги стаціонарного відходу;
3) визначення тарифу на платну соціальну послугу із стаціонарного догляду.
Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) одержувача соціальної послуги і його законного представника до суб'єкта, який надає соціальну послугу, або в структурне підрозділу із питань соцзахисту населення обласних, Київською і Севастопольською міських держадміністрацій, районних, районних в містах Києві і Севастополі держадміністрацій або органів місцевого самоврядування.
Вартість соціальної послуги розраховується з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і ПДВ.
