Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 березня 2016 року розглянув справу № 6-290цс16 по позову про визнання права на майнові права на об'єкт інвестування - квартиру, згідно з умовами договору купівлі-продажу майнових прав; визнанні недійсними договорів іпотеки, ув'язнених між забудовником і банком, в частині передачі в іпотеку майнових прав на вказану квартиру; знятті заборони відчуження на цю квартиру і виключенні з Державного реєстру іпотек запису про обтяження майнових прав на неї іпотекою.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва визначено предметом іпотеки Законом "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва"яким були внесені зміни в Закон "Про іпотеку".
У справі, що переглядається, спірні договори іпотеки майнових прав на незавершені будівництвом квартири були ув'язнені 1, 2 і 16 липня 2008 року, тобто з порушенням вимог Закону "Про іпотеку" (у редакції, що діяла на момент укладення цих договорів), у зв'язку з чим відповідний пункт цих договорів підлягає визнанню недійсним.
За правилами статті 392 ГК позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по-перше, якщо особа є власником майна, але за його право сперечається або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, що засвідчує його право власності.
У справі, що переглядається, за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на придбання права власності, а не само право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним права на майнові права на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ГК немає.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
