Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 3 лютого 2016 року розглянув справу № 6-1814цс15 про відміну рішення, визнанні договору недійсним, визнанні державного акту недійсним і витребуванні майна - земельної ділянки лісового фонду.
При розгляді була сформована наступна правова позиція. Згідно із статтею 7 Лісового кодексу ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до статті 8 ЛК в державній власності знаходяться усі ліси України, окрім лісів, що знаходяться в комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси отримується і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно із статтею 13 Земельного кодексу саме до повноважень Кабінету Міністрів України в області земельних стосунків відноситься розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Передача у власність, предоставлениие в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше 1 га, що знаходяться в державній власності, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів у сфері лісових стосунків (стаття 27 ЛК в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, - 2008 рік).
Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів вилучає земельні ділянки державної власності, які знаходяться в постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільскогосподарських потреб, ліси площею більше 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, окрім випадків, визначених частями п'ятою, - восьмої цієї статті, і у випадках, визначених статтею 150 справжнього Кодексу.
Встановивши, що земельні ділянки, у тому числі і спірна земельна ділянка, які були відчужені за рішенням селищної ради, відносяться до земель лісового фонду, віднесених до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних і оздоровчих функцій), і на момент прийняття селищною порадою рішення про їх відчуження знаходилися в державній власності і вибули з володіння власника - держави - окрім його волі, оскільки відповідно до чинного законодавства право розпорядження ними належало Кабінету Міністрів, проте ніяких дій з розпорядження вказаною земельною ділянкою кабінет міністр не здійснює, суд перший інстанція дійшов обгрунтований висновку про наявність правовий підстава для витребування спірний земельний ділянка від добросовісний набувач в порядку стаття 388 Цивільного кодексу.
У цій справі суд касаційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статтю 388 ГК, яка підлягала застосуванню, і дійшов обгрунтованого висновку про витребування спірної земельної ділянки в добросовісний набувач і повернення ділянки в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів.
Така ж правова позиція була висловлена при розгляді справ № 6-99цс14, № 6-65цс15, № 6-196цс15
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
