Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 24 грудня 2015 року, розглядаючи справу № 5-324кс15роз'яснив, що правило відмови в звільненні засудженого від відбуття покарання у вигляді штрафу у зв'язку з витіканням термінів давності виконання звинувачувального вироку не може бути пов'язане з самим фактом несплати засудженим впродовж місячного терміну суми штрафу.
Суд відмітив, що ухилення від відбуття покарання як основа для припинення термінів давності виконання звинувачувального вироку є юридичним фактом.
Особливість цього факту полягає в тому, що питання про його встановлення може бути вирішене тільки одним суб'єктом - судом. Адже відповідно до частини першої статті 389 Карного кодексу ухилення від відбуття покарання у вигляді штрафу є злочином.
Такі юридичні факти встановлюються виключно за чітко регламентованою законодавством процедурою. Зокрема, згідно частини першої статті 62 Конституції обличчя вважається невинним в скоєнні злочину і не може бути піддане карному покаранню, поки його провина не буде доведена в законному порядку і встановлена звинувачувальним вироком суду. Тому до набирання законної сили звинувачувального вироку суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбуття покарання, питання про припинення термінів давності виконання звинувачувального вироку суду вирішувати неправомірний.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
