Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 24 грудня 2015 року, розглядаючи справу № 5-221кс15висловився про те, що специфіка встановлення малозначності діяння у контексті положень частини другої статті 11 Карного кодексу полягає в обов'язковій сукупності трьох умов:
1) формальна наявність в діянні ознак складу злочину, передбаченого УК, тобто усіх тих передбачених в законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, які у відповідній статті (частини статті) Особливої частини УК характеризує певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоч би однієї ознаки складу злочину, не може визнаватися незначним. Якщо істотність матеріальної (майнового або фізичного) шкоди визначена безпосередньо в карному законі шляхом закріплення конкретного розміру збитку, який має бути нанесений при скоєнні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність в діях обличчя карної протиправності, що робить неможливим звернення до частини другої статті 11 УК;
2) малозначне діяння не представляє громадської небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не завдає взагалі шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству або державі, або завдає їм явно незначної (мізерний) шкоди;
3) малозначне діяння не має бути суб'єктивно спрямоване на спричинення істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично досконалим малозначним діянням і наміром, спрямованим на спричинення істотної шкоди, повинна наставати карна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала зробити.
Поняття істотної шкоди в контексті частини другої статті 11 УК носить оцінний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами усіх конкретних обставин справи. Про оцінний характер шкоди можна говорити лише у тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини УК використовує загальні оцінні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно певні правові норми).
Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке віддзеркалення у визначенні об'єктивних ознак того або іншого складу злочину, тобто, характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватися на розсуд правоприменителя (абсолютно певні правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається.
На встановлення малозначності діяння ніякі інші чинники, окрім вказаних вище обов'язкових умов, не впливають. Відповідно, посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, міра реалізації злочинного наміру, інші обставини, відповідно до закону є правовими підставами для пом'якшення покарання або звільнення від карної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності або відсутності малозначності діяння по частиною другої статті 11 УК не мають. Так, скоєння злочину внаслідок збігу важких особистих, сімейних або інших обставин, добровільне відшкодування заподіяного збитку або усунення заподіяної шкоди, примирення винного з потерпілим, втрата обличчям громадської небезпеки на час розслідування злочину не перетворюють злочин на малозначне діяння.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
