Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 грудня 2015 року розглянув справу № 6-648цс15 по позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про відновлення на роботі.
При розгляді була сформована правова позиція відносно розрахунку розміру середньої зарплати за час вимушеного прогулу.
По сенсу статті 236 КЗоТ у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, що розглядає трудову суперечку про відновлення на роботі незаконно звільненого або перекладеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком числення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, підмета виплаті за час вимушеного прогулу, являється среднедневная (среднечасовая) заробітна плата працівникаяка згідно з пунктом 8 справжнього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годинника), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення среднедневной заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення среднедневной заробітної плати на середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді (абзац 2 пункти 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарні числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункти 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділ III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають обліку (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій і тому подібне) при численні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
У справі, що переглядається, суди, застосовуючи положення частини другої статті 235 КЗоТ, статті 27 Закону "Про оплату праці" і Порядку при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, помилково для її розрахунку виходили не з среднедневной, а з середньомісячної зарплати, не виключивши з розрахунку виплати, що не підлягають обліку відповідно до розділу III Порядку.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
