Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 4 листопада 2015 року розглянув справу № 6-1926цс15 за позовом "Приватбанку" до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до статті 256 ГК позовна давність - це термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 року (стаття 257 ГК). Статтею 258 ГК передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.
Згідно частини першої статті 259 ГК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності полягає у письмовій формі.
Згідно з частинами першої, другої статті 207 ГК угода вважається досконалою у письмовій формі, якщо її зміст зафіксований в одному або декількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Угода вважається досконалою у письмовій формі, якщо вона підписана її стороною (сторонами).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що Умови споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких встановлена позовна давність тривалістю в 5 років, не містять підпису відповідача, в заяві позичальника від 30 липня 2008 року домовленості сторін про збільшення терміну позовної давності відсутні, дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновок про те, що позовна давність, вказана в непідписаних умовах надання кредиту, не застосовується, міститься в постановах ВСУ № 6-16цс15, № 6-698цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
