Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 жовтня розглянув справу № 6-1568цс15 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд сформулював наступну правову позицію. Згідно частини першої статті 74 Сімейного кодексуякщо жінка і чоловік проживають однією сім'єю, але не знаходяться в шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, придбане ними за час спільного проживання, належить їм на праві загальної спільної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.
Відповідно до статті 578 Цивільного кодексу і статті 6 Закону "Про іпотеку" майно, що знаходиться в загальній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) тільки з відома усіх співвласників.
Згідно частини п'ятої статті 11 ГК громадянські права і обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено тільки в статтях 335 і 376 ГК. У усіх інших випадках право власності отримується по інших, не забороненим законом підставам, зокрема з угод (частина перша статті 328 ГК). Стаття 392 ГК, в якій говориться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, придбане раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або сперечається за наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документу, що засвідчує право власності.
У справі, що переглядається, на момент укладення спірного договору іпотеки єдиним власником нерухомого майна - предмета іпотеки був іпотекодавець, а тому для укладення договору іпотеки не було потрібне згода відповідачки.
В той же час відсутність такої згоди само по собі не може бути основою для визнання договору, ув'язненого одним з подружжя без згоди іншого чоловіка, недійсним. Укладення одним з подружжя договору за розпорядженням загальним майном без згоди другого з подружжя може бути основою для визнання такого договору недійсним лише у тому випадку, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір відносно загального майна, і третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісний, зокрема, що третя особа знала або за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить дружинам на праві загальний спільний власності і чоловік, уклав договір, не отримав згода інший чоловік.
Враховуючи те, що на момент укладення спірного договору іпотеки банк не знав і не міг знати про те, що спірне нерухоме майно (предмет іпотеки) належить дружинам на праві загальної спільної власності і один з подружжя не давав другому з подружжя згоди на укладення цього договору, крім того, судом у визнанні вказаного договору іпотеки недійсним з цих мотивів відмовлено, правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є.
Така ж правова позиція була висловлена при перегляді справи № 6-1622цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
