Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 жовтня 2015 року розглянув справу № 6-222цс15 про припинення іпотеки у зв'язку з поверненням старанного документу стягувачу, що відмовився від погашення заборгованості за рахунок не реалізованого за результатами торгів предмета іпотеки.
Відповідно до статті 1 Закону "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому справжнім Законом.
Згідно із статтею 17 Закону іпотека припиняється у випадку: припинення основного зобов'язання або закінчення терміну дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до справжнього Закону; придбання іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив його; на інших підставах, передбаченим справжнім Законом.
За змістом частин 1 і 3 статті 49 Закону (у редакції, що діяла на момент проведення публічних торгів) впродовж 10 днів з дня оголошення відкритих торгів що не відбулися, іпотекодержателі і інші кредитори боржника згідно з пріоритетом їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першої цієї статті, за результатами інших публічних торгів, іпотека може бути припинена за рішенням суду.
Системний аналіз положень статей 3, 17 і 49 Закону свідчить про те, що припинення іпотеки у зв'язку із застосуванням цього Закону є правом суду, рішення якого повинне прийматися з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому слід враховувати термін договору, розмір заборгованості, а також встановлені у справі обставини, а саме: чи триває дія кредитного договору після звернення стягнення на предмет іпотеки; чи обернено на усю суму заборгованості по кредиту стягнення; які наслідки збереження або припинення іпотеки, враховуючи інтереси обох сторін договору кредиту і договору іпотеки; підстави відмови іпотекодержателя від отримання предмета іпотеки; чи діють сторони сумлінно і тому подібне.
Суди встановили, що старанний напис нотаріуса виданий на заборгованість по кредиту у розмірі 295 491, 22 дол. США; заборгованість по відсотках - 20 492,62 дол. США; пеня - 6 638,48 дол. США, а всього 322 622, 32 дол. США. Обернене стягнення на предмет іпотеки вартістю 422 961 дол. США на момент укладення договору іпотеки.
При таких встановлених обставин справи факт того, що термін договору кредиту не збіг, не може бути основою для відмови від погашення повністю або частково заборгованості за рахунок не реалізованого за результатами торгів предмета іпотеки, оскільки порушує права боржника на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості і штучно збільшує заборгованість боржника за кредитним договором.
Оскільки згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу сторони в договорі повинні діяти сумлінно, і банк відповідно до договору обрав спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення заборгованості і звернення стягнення на предмет іпотеки, то боржник має право чекати погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки до закінчення терміну кредитного договору.
Отже, обгрунтованим є висновок про припинення іпотеки, оскільки відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки порушує принцип рівності прав і обов'язків кредитора і боржника і штучно призводить до збільшення заборгованості по кредиту.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
