Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах 23 вересня 2015 року розглянув справу № 6-1206цс15 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно із статтею 1046 ГК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.
Відповідно до частин першої і третьої статті 1049 ГК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві заїм (грошові кошти в такій же сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк і в порядку, які встановлені договором.
Позика вважається поверненою у момент зарахування грошової суми, яка займалася, на його банківський рахунок або реального повернення засобів позикодавцеві.
Згідно частини першої статті 1048 ГК позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Виходячи з системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ГК, зі змісту кредитного договору виходить ВСУ зробив висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не виконаного боржником, не припиняє правовідношення сторін кредитного договору, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору і ГК.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
