Плюси і мінуси законодавчих ініціатив стосовно правосуддя

21.11.2019, 12:08
144
0
Олексій Гловацький
юрист юридичної фірми "Астерс"

Після повного перезавантаження законодавчої та виконавчої гілок влади в країні спостерігаємо за ініціативами   стосовно системи правосуддя.

Частина запропонованих змін  стосується вирішення проблем, які давно назріли і потребують вирішення, інші, навпаки, викликають подив та занепокоєння не тільки у правників, а й у всього активного суспільства та міжнародних партнерів.

Хочеться зупинитися на ключових реформах, які вже були схвалені Парламентом, та на тих,  які знаходиться на стадії обговорення.

Зміни, що вже були закріплені в законодавстві після оновлення влади

Закон № 193-IX, який нещодавно набув чинності, передбачає повне оновлення складу ВККСУ (Вища кваліфікаційна комісія суддів України) на конкурсній основі з залученням міжнародних експертів до складу конкурсної комісії. Крім того, має бути сформована Комісія з питань доброчесності та етики при ВРП (Вища рада правосуддя), яка зможе ініціювати звільнення членів ВРП, ВККСУ, суддів Верховного Суду (ВС) з підстав недоброчесності та корупції. Етична комісія буде складатися з трьох членів ВРП та трьох міжнародних експертів, а при звільненні недоброчесних перевагу матимуть голоси саме іноземних експертів. Вищезгадані зміни дають надію на покращення системи правосуддя.

Проте, існують і негативні моменти. При наявності усіх вищезазначених змін, наступним вважався крок, направлений на зміну складу та порядку формування ВРП, якій відведена ключова роль в реформі. На жаль, зміни поки не передбачають переформатування роботи самої ВРП, що викликає стурбованість. До цього часу владою не ініційовані зміни до Конституції, що надали б можливість якісно змінити роботу ВРП.

Крім того, далеко неоднозначно оцінюється скорочення складу Верховного Суду з 200 до 100 суддів в результаті проведення добору. Незрозуміло, чи проводилися дослідження стосовно необхідності даної реформи, зважаючи на завантаженість Верховного Суду. Ні для кого не було секретом, що навіть у кількості 200 суддів, Верховний Суд, як правило, не дотримувався строків розгляду цивільних та адміністративних справ. Також неясно, якою буде процедура добору суддів до "нового" ВС. В цій частині більш нагальною вважалася проблема якісного та кількісного укомплектування судів першої та апеляційної інстанції, переформатування роботи ВРП, ніж чергове перезавантаження ВС.

 Ініціативи Президента щодо змін в деякі процесуальні кодекси

Законопроектом № 2314 пропонується внести зміни до Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), Господарського процесуального кодексу України (ГПК) та Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), метою та заданням яких є «комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання його основного завдання – забезпечення єдності та сталості судової практики; збалансування навантаження справами між різними юрисдикціями; швидкий розгляд справ».

 Можливо, даними змінами планується виправдати скорочення чисельності суддів Верховного Суду шляхом зменшення навантаження на нього та його перетворення виключно у суд права. Проте, виникають сумніви в  доцільності та необхідності   частини ідей. Далі хотілося б навести деякі з них.

 У пояснювальній записці до проекту наголошується, що його головна мета – «забезпечення єдності та сталості судової практики».

Проте, досягнення єдності та сталості судової практики в умовах постійних законодавчих змін є надскладним завданням. Крім того, протирічить досягненню поставленої мети надання Верховному Суду  можливості відступати від своїх же висновків при вирішенні питання застосування норми права  у подібних відносинах при  поданні касаційної скарги без визначення критеріїв, за яких такі відступлення можливі. Варто зазначити, що касаційний суд не може розглядатися виключно як «суд права», що розглядає лише справи фундаментального значення, оскільки наслідком такого підходу є  скасування касаційного порядку перегляду всіх інших судових рішень, що може розглядатися як порушення права на справедливий суд, передбачене статтею 6  Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основоположних свобод.

Позитивною могла б вважатися ініціатива щодо боротьби з безпідставними відводами суду, але реалізована вона не кращим чином. В проекті Закону зазначається: «Якщо заява про відвід судді надійшла на розгляд суду пізніше ніж за 3 дні до наступного судового засідання, то така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу». Тобто, порядок розгляду заяви про відвід судді ставиться в залежність від часу надходження заяви про такий відвід на розгляд суду, що є досить сумнівним з огляду на такі загальні засади судочинства, як справедливе та неупереджене вирішення судом спорів у господарських, цивільних та адміністративних відносинах. 

Проектом Закону передбачено можливість суду визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо «правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення».  В даному випадку застосування таких оціночних понять як «не викликає розумних сумнівів» та «є очевидним» без чіткого визначення відповідних критеріїв, може призводити до зловживань при здійсненні правосуддя.

Змінами до ЦПК та КАС пропонується виключити можливість оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності окремо від оскарження самого судового рішення. Проте, у разі виключення зазначеного положення, сторони будуть позбавлені можливості вчасно зреагувати на допущене судом порушення при визначенні підсудності справи.

Змінами щодо підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд виключається недослідження судом зібраних у справі доказів. Йдеться про таке недослідження доказів, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. В цій частині важливо замислитися про можливе позбавлення права сторони на справедливий суд. Тому, в даному контексті, варто перш за все, оцінити перспективу надання Верховному Суду повноваження вивчати та давати оцінку наявним у справі доказам, що безумовно допоможе скоротити кількість справ направлених на новий розгляд, а не навпаки, обмежувати ВС у своїх повноваженнях. Звичайно, нові докази по справі в касаційній інстанції не мають прийматися, але ВС повинен мати можливість надати оцінку вже наявним у справі доказам та вирішити її по суті.

Одним з важливих нововведень проекту є розширення переліку малозначних справ у ст. 19 ЦПК. Проте,  справи про розірвання шлюбу, про захист прав споживачів, справи про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи не завжди можна розглянути за відсутності стадії підготовчого провадження та за обмеженої дії окремих процесуальних інститутів, тому вирішення таких справ в строк 60 днів є складним, а то й неможливим.

Підсумовуючи зазначене вище, хотілося б, щоб зміни в частині правосуддя були більш виваженими, адже вони мають стосуватися удосконалення процесу відправлення правосуддя, а не породжувати ще більшу кількість колізій та протиріч.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться