Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Позовна давність при апеляційному перегляді заочних рішень

24.10.2018, 11:17
289
2
Юрій Некляєв
юрист ЮФ «Астерс», адвокат

Існування чітких строків звернення до суду є однією з умов реалізації права на справедливий судовий розгляд, що гарантовано Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод. Такі строки дисциплінують усіх учасників правовідносин та зменшують можливості для зловживання наданими правами.

В Україні існує спеціальний період у часі, протягом якого особа може захистити свої права в суді. Він іменується строком позовної давності. Для різних категорій правовідносин законодавство встановлює загальний або спеціальний строки позовної давності. Якщо ж позивач пропускає такий строк, то незалежно від встановлення судом факту порушення (недотримання особою зобов'язань) в позові має бути відмовлено.

В той же час, законодавство України прямо пов'язує можливість застосування позовної давності з фактом звернення сторони з відповідною заявою до винесення рішення судом. Тобто, за загальним правилом, якщо відповідач не заявляє в суді першої інстанції про дану обставину, то при перегляді справи ані апеляційний, ані касаційний суди не мають права такий строк застосувати. При чому, ні за власною ініціативою, ні за заявою учасника спору. Отже, про необхідність застосування позовної давності необхідно заявляти саме під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Але непоодинокі ситуації, коли особа з різних причин не проживає за зареєстрованим місцем проживання та не отримує жодних повісток із суду, а дізнається про рішення не на свою користь (як приклад свій борг) вже постфактум – на підставі заочного рішення суду або взагалі на стадії виконавчого провадження. Ще гірше, коли особа усвідомлює (самостійно або після звернення за правовою допомогою), що суд міг відмовити в позові, повністю застосувавши строк позовної давності. Як бути в такій ситуації, та чи можливе застосування позовної давності після прийняття заочного рішення?

Перш за все слід  визначити умови для прийняття заочного рішення:

1) факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи,
2) нез'явлення в судове засідання без поважних причин,
3) неподання відзиву.

Особливої уваги заслуговує перша умова – щодо належного повідомлення особи. Так, процесуальним законодавством визначено випадки, коли особа вважається повідомленою про розгляд справи. Одним із таких випадків, що стосується повідомлення судом осіб, місце реєстрації (перебування) яких невідоме, - є публікація відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. Є очевидним, що особа, може не знати про розгляд справи з тих або інших причин, наприклад, якщо на законних підставах тривалий час перебуває за межами України у зв'язку з працевлаштуванням, або інше та не знатиме ні про факт розгляду справи в суді (адже не отримуватиме повістки за місцем реєстрації в Україні), ні про факт публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. В такому випадку особа може звернутися до суду з заявою про перегляд заочного рішення. На жаль, суди іноді формально підходять до розгляду таких заяв та відмовляють в їхньому задоволенні, посилаючись на неповажність причин неявки та/або неістотність нових поданих доказів.

Відмова в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення дає можливість відповідачу оскаржити таку ухвалу в загальному порядку, тобто, до апеляційного суду. На цій стадії тривалий час й існувала правова колізія щодо відсутності механізму застосування позовної давності під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Так, Верховний суд України неодноразово (у постановах від 18 березня 2015 року, від 30 вересня 2015 року, від 11 жовтня 2017 року) підкреслював, що нові матеріально-правові вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Інститут позовної давності врегульовано передусім Цивільним кодексом України, а відтак, він є категорією матеріального права. Отже, апеляційний суд не має права розглядати по суті заяву про застосування строків позовної давності, якщо вона не була заявлена  до моменту винесення рішення в суді першої інстанції. Такий підхід застосовувався й при апеляційному перегляді заочних рішень.

Однак, особливість перегляду заочних рішень полягає в тому, що на відміну від перегляду звичайних рішень (прийнятих за участі обох сторін), відповідач вперше отримує можливість заявити про сплив строку позовної давності вже після винесення заочного рішення – під час звернення з заявою про його перегляд. Тобто, відповідач, який не бере участь у справі, в якій виноситься заочне рішення, не має рівних із позивачем можливостей щодо подання доказів та доведення перед судом обставин для відмови у позові.

Тому, в даному випадку загальний підхід щодо неможливості застосування позовної давності під час апеляційного перегляду застосовувати не можна. Інакше, це призведе до порушення основоположних принципів цивільного судочинства – рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, що є складовими права на справедливий суд.

Отже, переглядаючи заочне рішення апеляційний суд зобов'язаний вирішити по суті заяву відповідача про застосування позовної давності при наявності наступних умов:

1) відповідач заявив про дану обставину звертаючись до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення;
2) суд першої інстанції відмовив відповідачу в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення;
3) відповідач оскаржив відповідну ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку та повторно заявив про застосування позовної давності.

Правова позиція Верховного Суду щодо розгляду апеляційним судом заяви сторони про застосування позовної давності під час перегляду заочного рішення викладена у відповідній постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року.

Наостанок варто відзначити, що, звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення, важливу увагу варто приділити обґрунтуванню поважності причин неявки відповідача в суд, оскільки від цього прямо залежить можливість розгляду інших його матеріально-правових вимог у справі, зокрема, щодо застосування позовної давності.

 Все решения судов вы можете легко найти в Системе анализа судебных решений VERDICTUM, созданной для аналитической работы с многомиллионным массивом судебных решений. Если вы еще не пользуетесь системой, то рекомендуем заказать тестовый доступ или приобрести VERDICTUM.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий