Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Аналіз практики КСУ з вирішення питань щодо відкриття провадження за конституційними скаргами: «мертва буква чи жива практика»

30.05.2018, 10:49
10
1
Сергій Педак
к.ю.н., адвокат, керуючий партнер ЮК "Титан"

Згідно зі ст. 155-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційну скаргу може бути подано в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

У Центральній та Східній Європі такий механізм добре відомий і функціонує досить тривалий час: У найближчих сусідів: Словаччині – з 1992 р., Чехії – з 1993 р., Угорщині – з 2011 р. Класична модель конституційної скарги функціонує в Німеччині з 1954 р., при цьому в такій моделі можливе оскарження не лише Законів, а й усіх нормативно-правових актів, прийнятих компетентними органами.

Майже рік тому Президент підписав ЗУ «Про Конституційний Суд України», у якому передбачено функціонування нового інституту в захисті основоположних прав, визначених Основним Законом.

Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (з 30 вересня 2016 року) Конституційний Суд втратив повноваження здійснювати офіційне тлумачення законів України за конституційними зверненнями громадян.

Зокрема, у Конституційного Суду з'явилася нова для нашої держави функція – розгляд конституційних скарг на предмет перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу.

Перше, що випливає з норми ст. 55 ЗУ «Про Конституційний Суд України», це те, що неконституційним можна визнати лише Закон, а не будь-який нормативно-правовий акт.

Це положення закону є логічним, оскільки інші нормативно-правові акти можуть бути оскаржені будь-яким суб'єктом, чиї права або інтереси порушено цим актом, у порядку, визначеному КАС України.

Дії чи бездіяльність органів державної влади, рішення судів у системі судоустрою України до Конституційного Суду не оскаржуються. Конституційний Суд не уповноважений здійснювати перегляд судових рішень, скасовувати їх, оцінювати правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, а також перевіряти судові рішення на відповідність Конституції України та законам України.

Інше питання – це процедури, які передують зверненню до Конституційного Суду. Зокрема, у Законі зазначено, що перед поданням скарги необхідно пройти всі судові інстанції й отримати остаточне судове рішення у справі, і лише після цього звертатися до Конституційного Суду.

Із цього ж випливає, що особою, яка має право подати скаргу, є лише сторона у конкретній судовій справі, а не будь-яка особа. У такий спосіб, від цього інституту оскарження законодавчих актів фактично відсторонені численні правозахисні організації й окремі громадські активісти, які не зможуть без наявності судового спору подати відповідну скаргу. Дивлячись на якість роботи і справжні наміри більшості з цієї категорії осіб, це не так вже й погано.
Статтею 56 Закону визначено, що до суб'єктів права на конституційну скаргу не належать юридичні особи публічного права.

Щодо поняття «юридична особа публічного права», то згідно з положеннями частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.

Поряд з цим слушно було б надати право на конституційну скаргу органам місцевого самоврядування у спорах з органами державної влади стосовно розмежування повноважень у сфері управління.
Відповідно до статті 8 Закону, яка встановлює межі повноважень Конституційного Суду, Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).
Разом з тим з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

Конституційна скарга вважається прийнятною за умови її відповідності вимогам, передбаченим статтями Закону (зазначення всіх необхідних реквізитів, обставин і підписання уповноваженою особою), та якщо:

1) вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження – судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду);

2) з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців.

Тільки протягом 2018 року до Конституційного Суду вже надійшло понад 200 скарг, проте до фактичного розгляду призначено лише одну – Ращенка Євгена Миколайовича.
Ця особа звернулася до Конституційного Суду України з письмовим клопотанням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Статтею 221-1 Кодексу визначено, що місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 Кодексу (частина перша); постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає (частина друга).

У конституційній скарзі Ращенко Є. М. зазначає, що апеляційне оскарження є складовою конституційного права на судовий захист, а апеляційний перегляд справи є обов'язковим, на відміну від касаційного оскарження, яке передбачається лише у визначених законом випадках.

На думку автора клопотання, встановлена частиною другою статті 221-1 Кодексу заборона апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, прийнятої за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення, порушує його конституційне право на судовий захист, підриває загальні принципи судочинства й опосередковано порушує принцип індивідуалізації юридичної відповідальності особи, що передбачений частиною другою статті 61 Конституції України.
Питання, які найчастіше порушуються у скаргах, – це соціальні (щодо пенсійного забезпечення і пільг) та доступу до правосуддя (щодо судового збору, виконання судових рішень та їх оскарження).

Крім того, вже відкрито провадження за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності):
- положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України;
- пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- положень частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України;
- пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік», пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік», пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

У разі задоволення скарг буде дуже цікавим практичний механізм реалізації рішення Конституційного Суду за скаргами, оскільки раніше такого поняття взагалі не існувало.

У ст. 97 Закону лише вказано, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Суд може вимагати від відповідних органів письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку.

Проте розгляд скарги по суті є, скоріше, винятком, ніж правилом.

Зокрема, станом на 23.05.2018 КС виніс понад 170 ухвал про відмову у відкритті конституційного провадження за скаргами суб'єктів.

Основними підставами для відмови є: очевидна необґрунтованість скарги; втрата чинності Закону, щодо якого подано скаргу; фактичне оскарження та незгода з позиціями судів попередніх інстанцій; оскарження підзаконного нормативно-правового акта.

При цьому в Секретаріаті Суду здійснюється попередня перевірка скарг щодо їх відповідності вимогам Закону за формою. Якщо скарга не відповідає формальним вимогам, вона повертається особі разом із повідомленням про можливість її повторного подання після доопрацювання виявлених недоліків.

Секретаріат виявляє, зокрема, такі помилки: конституційну скаргу подано не державною мовою; порушені у зверненні питання не є об'єктом конституційної скарги; фізична особа не підписала скаргу особисто; у тексті конституційної скарги не зазначено конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України; суб'єктом права на конституційну скаргу не вичерпано всі національні засоби юридичного захисту тощо.

Підрахунки в розрізі поданих скарг і відкритих проваджень за конституційними скаргами свідчать про те, що з формуванням відповідних колегій КС не перенапружуватиме себе розглядом скарг і відкриттям провадження.

Надання нових повноважень Конституційному Суду щодо розгляду скарг фактично не означає збільшення можливостей для захисту своїх прав громадянами, оскільки, як свідчить статистика, ніхто з КС не має наміру перевантажувати себе їх розглядом.

Звичайно, за таких обставин у платників податків може виникнути просте запитання щодо доцільності діяльності квазісуду у складі 18 суддів з річним бюджетом понад 170 млн грн.

Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий