Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Авансовый взнос - обеспечение или препятствие иcполнения: последствия решения КСУ

Частный исполнитель Андрей Авторгов анализирует последствия признания неконституционной нормы о подтверждении уплаты авансового взноса для открытия производства
20.05.2019, 13:12
1185
0

Материал публикуется на языке оригинала

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/186292_dlya-vdkrittya-vikonavchogo-provadzhennya-ne-potrbno-platiti-avansoviy-vnesok---ksu

Конституційний Суд України 15 травня 2019 року у справі за конституційною скаргою Хліпальської Віри Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» було передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач зобов'язаний додати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску були звільнені стягувачі за рішеннями, що випливають із трудових правовідносин; рішень щодо одержання пенсійних та соціальних виплат, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; за аліментними правовідносинами, щодо встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також від сплати авансового внеску були звільнені державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Разом з тим, законодавство не передбачало звільнення від сплати авансового внеску стягувачів за рішеннями де боржниками є держава, державний орган, або суб'єкт владних повноважень.

У справі, що розглядалась, до суду з конституційною скаргою звернулась особа, на користь якої було ухвалено судове рішення, яким було зобов'язано державний орган дати відповідь на письмовий запит про надання інформації. У цьому випадку при зверненні до органів ДВС вона мала сплатити авансовий внесок у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Ця ситуація сама по собі є нонсенсом, з огляду на те, що держава повинна без зволікання виконувати рішення, винесені проти неї, аби у позивача взагалі не було необхідності застосовувати процедуру примусового виконання.

Авансування витрат виконавчого провадження не є новелою у вітчизняному законодавстві. Так, авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій у певних випадках було передбачено і в Законі Україні «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. Разом з тим, таке авансування здійснювалось в процесі виконання рішення, і від наявності авансування витрат не залежала можливість відкриття виконавчого провадження, на відміну від Закону №1404-VIII.

Крім того, авансування витрат виконавчого провадження є звичною світовою практикою.

У Рекомендації Rec (2003) 17 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо примусового виконання, зазначено, що розмір плати за здійснення примусового виконання має бути обґрунтованим, передбаченим законом і заздалегідь повідомленим сторонам.

У Висновку No 13 (2010) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі суддів у виконанні судових рішень (м. Страсбург, 19 листопада 2010 року) йдеться зокрема про наступне:

- якщо для сторони у справі необхідно, щоб рішення було виконане, ініціювати процедуру його виконання має бути легко. Слід уникати будь-яких перешкод для цього, наприклад, надмірних витрат.

- прозора нормативна база, переважно законодавчого характеру, повинна застосовуватися до витрат на виконання. Сума зборів має враховувати характер діяльності, необхідної від правозастосовних органів, і не обов'язково має бути пропорційною вартості позову. У разі виникнення спору, суд має оцінити витрати.

- з метою забезпечення доступу до правосуддя, позивачам, які не в змозі оплатити витрати на виконання, мають бути запропоновані альтернативна правова допомога або механізми фінансування (за рахунок державного фінансування або скорочення витрат).

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/169340_vikonavche-provadzhennya-prodovzhuyut-reformuvati

Також слід зазначити, що у ВР на розгляді більше року знаходиться урядовий законопроект № 8198 про внесення змін до деяких законів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.

Зазначеним законопроектом було запропоновано сплачувати авансовий внесок у розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за рішенням немайнового характеру, рішенням про передачу предметів, зазначених у виконавчому документі, та рішенням про забезпечення позову - у розмірі одного прожиткового мінімуму з боржника - фізичної особи та двох розмірів прожиткового мінімуму - з юридичної особи.

Цей законопроект був підготовлений Міністерством юстиції України. Підґрунтям для зменшення розміру авансового внеску, на мій погляд, була, в тому числі, і та обставина, що, як показали практика, його розмір, сплачуваний стягувачем до відкриття виконавчого провадження, досить часто не відповідає дійсним потребам витрат виконавчого провадження і залишається невикористаним, як органами ДВС, так і приватними виконавцями.

Простою мовою - більша його частина просто «висіла» на рахунку органу ДВС або приватного виконавця.

На такий стан справ скаржились як системні стягувачі (банки, факторингові компанії), які фактично таким чином «заморожували» власні кошти, так і пересічні громадяни, які вважали його розмір перешкодою для звернення судового рішення до виконання.

Разом з тим, на моє особисте переконання, перекладання витрат виконавчого провадження на державу при виконанні рішень органами ДВС, або ж на приватних виконавців - є також неправильним.

Навряд чи буде справедливим, коли кожен платник податків буде нести витрати на оцінку майна боржника-позичальника у виконавчому провадженні про стягнення з нього боргу за кредитним договором на користь банківської установи.

Враховуючи принцип диспозитивності виконавчого провадження та законодавчо визначену можливість відкликання стягувачем та пред'явлення виконавчого документу заново, такі витрати на практиці не у всіх випадках можуть бути стягнуті з боржника.

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/185987_za-borgi-po-almentakh-avtomatichno-areshtuyut-bankvskiy-rakhunok

Тому, на мій погляд, авансовий внесок до відкриття виконавчого провадження все ж таки має право на існування, оскільки практично одночасно з відкриттям виконавчого провадження, в органу ДВС та приватного виконавця виникають витрати у вигляді плати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження, друк та поштове відправлення рекомендованими листами постанови про відкриття виконавчого провадження, тощо.

Проте розмір авансового внеску не має бути майновою перешкодою для звернення судового рішення до виконання. Від його сплати мають бути звільнені особи, які були перелічені в частині другій статті 26 Закону «Про виконавче провадженні», а також стягувачі за рішеннями, де боржником є держава, державні органи.

Щодо подальшого авансування виконавчого провадження, то воно має здійснюватися лише у разі необхідності, як це передбачено статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Також нагадаю, що авансовий внесок стягувача у виконавчому провадженні не є винагородою державного або приватного виконавця, не є «платою за виконання», спрямовується виключно на витрати виконавчого провадження, та при розподілі стягнутих з боржника сум повертається в першу чергу.

Андрій Авторгов, приватний виконавець, к.ю.н.

[ Нагадаємо, розмір прожиткового мінімуму можна дізнатись у модулі "Довідники" ІПС "ЛІГА:ЗАКОН", скориставшись тестовим доступом.]

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться