Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Протокол про адміністративне правопорушення за несвоєчасне подання декларації: як оскаржити?

Адвокат Тетяна Лежух-Вовк проаналізувала правила оскарження адмінпротоколів за прострочене декларування
16.04.2018, 14:00
813
3

Правопорушенням, пов'язаним із корупцією, визнають діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони й обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч. 1 ст. 3 згаданого Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає перелік адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, але в цій статті зупинимося лише на аналізі підстав оскарження протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за порушення вимог фінансового контролю, яке полягало в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст. 172-6 КУпАП).

У цьому випадку законодавець установлює відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації як принципового елементу складу правопорушення. Так, під поважними причинами розуміють неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, унаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення до декларації, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Водночас адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч. 3 ст. 38 КУпАП). Продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їхнього закінчення провадження у справі підлягає закриттю. Якщо ж на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення повинен дослідити всі обставини справи, установити, чи містить діяння ознаки і склад адміністративного правопорушення, а також чи належить особа до суб'єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закрити провадження у справі.

Тетяна Лежух-Вовк

Слід зауважити, що законодавством також не передбачено, протягом якого строку після виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважений суб'єкт повинен скласти відповідний протокол.

Якщо під час вирішення питання про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, особа звільниться за власним бажанням із посади, пов'язаної з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, вона не може бути звільнена у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 277 КУпАП справу про адміністративне корупційне правопорушення розглядають у п'ятнадцятиденний строк із дня одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Цей строк зупиняє суд у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Однак законодавець не визначив, чи зупиняється при цьому також і строк накладення адміністративного стягнення.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП установлено обов'язкову присутність під час розгляду справи особи, яку притягують до адміністративної відповідальності за ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути піддано примусовому приводу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 р. № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» у справах цієї категорії суди повинні з'ясовувати в кожній справі такі питання: чи було правопорушення, за яке особу притягують до відповідальності; чи містить діяння склад корупційного правопорушення, передбаченого Законом; чи особа є винною в його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Розглянемо проблему на прикладі реальних ситуацій.

Ситуація 1. Декларацію було подано несвоєчасно та/або подану декларацію не було збережено й надіслано у зв'язку з технічними збоями на сайті НАЗК

Проаналізувавши зміст ст. 172-6 КУпАП, можемо зробити висновок про те, що дії особи утворюватимуть склад цього правопорушення лише в тому разі, якщо ця особа несвоєчасно подала декларацію за відсутності поважних причин. Отже, нездійснення цих дій через необережність або з поважних причин виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, в одному із судових процесів у вказаній категорії справ особа, яку було притягнуто до відповідальності, пояснила, що вона заповнила й відправила декларацію в передбачений законом спосіб. У червні 2017 року вона дізналася про те, що її декларації немає на сайті НАЗК, тому 21 червня 2017 року знову склала й подала її, про що в той самий день повідомила голову НАЗК.

Зважаючи на пояснення особи, суд дослідив послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і з'ясував, що вказаний доказ повністю узгоджується з поясненнями особи про те, що 22 березня 2017 року вона розпочала сесію зі складання декларації й завершила її 24 березня 2017 року шляхом натискання кнопки «Подати документи».

Оцінюючи вищевикладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про формальне порушення строків подання декларації, оскільки порушення не було наслідком умислу особи на ухилення від подання декларації. Провадження у справі було закрито, а постанову суду першої інстанції було скасовано.

Ситуація 2. Наявність поважних причин для неподання декларації

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 р. № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» (із змінами і доповненнями) суди повинні з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням та виконанням останньою завдань і функцій держави.

Так, розглядаючи одну із справ, суд установив, що особу було призначено на посаду керівника апарату одного із судів. На період розгляду справи судом згадана особа перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підставою для притягнення її до відповідальності стало несвоєчасне подання нею декларації (із запізненням на 1 місяць).

У своїх поясненнях особа зауважила, що намагалася подати декларацію, однак вчасно їй це зробити не вдалося у зв'язку з тим, що для подання декларації необхідно було отримати електронно-цифровий підпис. На той час електронно-цифровий підпис отримувала значна кількість громадян, через що створювалися великі черги, які необхідно було займати з раннього ранку, а то й з ночі. Перебуваючи в декретній відпустці й доглядаючи маленьку дитину, а також проживаючи в смт Мангуш, вона не мала можливості постійно їздити до м. Маріуполя, оскільки залишити дитину їй не було на кого. Тож, маючи час і можливість, вона неодноразово приїжджала до філіалу Акредитованого центру сертифікації ключів, але до неї черга не доходила. 17 листопада 2016 року вона нарешті отримала електронно-цифровий підпис і через 4 дні подала декларацію.

На підставі вказаних пояснень суд зробив висновок про те, що в особи не було умислу на несвоєчасне подання декларації, оскільки остання, за її словами, намагалася отримати електронно-цифровий підпис і подати вчасно декларацію, однак не могла цього зробити через обставини, що не залежали від неї. Відповідно до ст. ст. 9, 252 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, що має бути встановлено судом тільки після всебічної й повної оцінки всіх доказів у справі. Суд закрив справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Отже, кожна ситуація є індивідуальною, але під час розробки стратегії захисту інтересів клієнта в такій категорії справ насамперед необхідно з'ясувати питання наявності поважних причин, які спричинили вчинення адміністративного правопорушення.

Тетяна Лежух-Вовк,

адвокат, директор ЮК «Лежух і партнери»

Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий