Гарантії професійної діяльності журналістів
Усі ми пам'ятаємо про Конституціїяка багато чого хорошого і гуманістичного проголошує, але при цьому мало що гарантує в житті. Стаття 15 Конституцій встановлює заборона цензури в державі, а ст. 34 гарантує кожному громадянинові право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом на власний вибір.
Похідні від норм Конституції знайшли своє відображення і в національних Законах.
По-перше, ст. 24 Закону "Про інформацію" заборонена цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, ЗМІ про узгодження інформації до її поширення або накладення заборони або перешкода у будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації. Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації.
Також забороняються втручання в професійну діяльність журналістівконтроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення або нерозповсюдження певної інформації, замовчання суспільно необхідної інформації, накладення заборони на освітлення окремих тим, показ окремих облич або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноваженьокрім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
Права і обов'язки журналіста закріплені в ст. 26 Закону "Про друкарські засоби масової інформації (друк) в Україні". Зокрема, журналіст має право відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації і бути прийнятим їх посадовцями.
Як вказано в ст. 26 Закону "Про інформацію", з метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками ЗМІ професійної діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію. Також встановлено, що відсутність акредитації не може бути основою для відмови в допуску журналістапрацівника ЗМІ на відкриті заходи, які проводить суб'єкт владних повноважень. Порядок акредитації, визначений суб'єктом владних повноважень, підлягає обнародуванню.
Суб'єкти владних повноважень, які здійснили акредитацію журналістів, працівників ЗМІ, зобов'язані:
- сприяти здійсненню ними професійній діяльності;
- завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів і інших публічних заходів;
- надавати їм інформацію, призначену для ЗМІ;
- сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв'ю, отримання коментарів посадовців.
Журналіст, працівник ЗМІ зобов'язаний дотримувати встановлені суб'єктом владних повноважень правила внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових і посадових облич.
Законом передбачено, що суб'єкт владних повноважень, що акредитував журналіста, працівника ЗМІ, приймає рішення про припинення акредитації у випадку:
- подачі їм відповідної заяви;
- неодноразового грубого порушення ним обов'язків, встановлених ст. 26 Закону "Про інформацію" (тобто, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку і перешкода діяльності службових і посадових осіб суб'єкта владних повноважень);
- звернення ЗМІ, за уявленням якого здійснена акредитація.
У рішенні про припинення акредитації вказуються посадовець або службова особа (суб'єкт владних повноважень), що прийняла відповідне рішення, дата ухвалення рішення, основа для ухвалення рішення і порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або спрямовується ЗМІ або журналістові, працівникові ЗМІ впродовж 5 робочих днів з дня ухвалення відповідного рішення. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржене в суді.
Як відомо, на засіданні Кабміну 22 травня Микола Азаров вирішив позбавити акредитації декількох журналістів, які під час його виступу обернулися до нього спиною.
Пунктом 7 параграфа 18 Регламенту Кабінету Міністрів встановлено, що питання про присутність на засіданні Кабміну представників ЗМІ і проведення ними кино-, відео- і фотографування, а також звукозаписи вирішує Прем'єр-міністр. Відмітимо, що, як вже вказано вище, вичерпний перелік причин, по яких суб'єктом владних повноважень може бути прийняте рішення про припинення акредитації, встановлений ст. 26 Закону "Про інформацію".
Відповідальність за порушення законних прав журналістів
Стаття 171 Карного кодексу встановлює відповідальність за те, що перешкодило законної професійної діяльності журналістів. Подібні діяння караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням свободи на строк до 3 років.
Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване посадовцем або групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян або обмеженням свободи на строк до 5 років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до 3 років.
Стаття 17 Закону "Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів" встановлює, що відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкода його службової діяльності прирівнюється до відповідальності за здійснення таких же дій проти працівника правоохоронного органу.
Тобто, у випадку загрози або насильства відносно журналіста має бути застосована ст. 345 УК, частина 2 якій встановлює відповідальність у вигляді обмеження свободи на строк до 5 років або позбавленням волі на той же термін за умисне спричинення працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам побоїв, легенів або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - карається позбавленням волі на термін від 5 до 12 років. Дії, передбачені частями 1, 2 або 3 ст. 345 УК, здійснені організованою групою, - караються позбавленням волі на термін від 7 до 14 років.
Законодавчі ініціативи
Долею вітчизняної журналістики стурбований народний депутат Микола Катеринчукякий, будучи обраним у Верховну Раду VI скликання, подав законопроект № 11258 "Про захист професійної діяльності журналістів". Серед іншого, законопроект визначав журналіста як особа, яка збирає, отримує, зберігає і використовує інформацію для створення і обробки повідомлень, статей, програм, передач, фотоілюстрацій і тому подібне з метою поширення їх серед невизначеного кола осіб через друковані і аудіовізуальні (електронні) ЗМІ, інформаційні агентства, Інтернет (!). Також були визначені форми, в яких виражається перешкода законної професійної діяльності журналіста - протиправне створення перешкод, обмежень, заборон відносно отримання, використання, поширення і зберігання інформації журналістом або ЗМІ, у тому числі:
- недопущення журналіста до участі в прес-конференції;
- необгрунтована відмова в акредитації;
- загроза, обман, шантаж журналіста і / або його рідних або близьких; і так далі (Детальніше про законопроект читайте в матеріалі: "У парламенті з'явився проект Закону "Про захист професійної діяльності журналістів").
Законороект № 11258 був відкликаний 12.12.2012 р.
Н. Катеринчук повторно подав проект Закону "Про захист професійної діяльності журналістів" на розгляд парламенту VII скликання (№ 2140). Комітет з питань свободи слова і інформації рекомендував Верховній Раді за результатами розгляду в першому читанні повернути законопроект суб'єктові права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Головне науково-експертне управління також дійшло висновку, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити. Управлінню, зокрема, не сподобалося, що запропоноване визначення терміну "журналіст", з якого виходить, що журналістом слід вважати будь-яку особу, яка може збирати, отримувати, зберігати і надалі поширювати інформацію, у тому числі за допомогою мережі Інтернет. Також у виводі вказано, що законопроектом фактично пропонується пом'якшити карну відповідальність за вбивство журналіста або його близьких родичів у зв'язку з виконанням ним законній професійній діяльності, з чим навряд чи можна погодитися.
Відмітимо, що законопроект № 2140 15 травня також був відкликаний.
Таким чином, проаналізувавши основні нормативно-правові акти, регулюючі журналістську діяльність в нашій державі, можна дійти висновку, що журналісти законом таки захищені і правовий статус їх більш-менш ясний. Ну і відповідальність передбачена за порушення їх прав. А знайти відповідь на питання про те, чи бачить держава в особі вільного захищеного законом журналіста таємного ворожого агента або ж усвідомлює, що преса є четвертою владою, - пропонуємо нашим читачам.
Марина Ясинскаяпортал ЮРЛИГА.
