Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 3 лютого 2016 року розглянув справу № 6-1449цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Частиною першої статті 40 Закону "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житло є основою для виселення усіх жителів, за винятком наймачів і членів їх сімей. Виселення робиться в порядку, встановленому законом. Нормой, що встановлює порядок виселення із займаного житла, являється стаття 109 ЖК УРСРу частині першої якій передбачені підстави виселення.
По сенсу частини другої статті 40 Закону "Про іпотеку" і частину третьої статті 109 ЖК УССР після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житло шляхом позасудового врегулювання на підставі договору усі жителі зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житло впродовж одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо жителі не звільняють житловий будинок або житло у встановлений або інший погоджений сторонами термін добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УССР громадянам, що виселяються з жител, одночасно надається інше постійне житло, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житла, які були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку або іншої особи, повернення якої забезпечене іпотекою відповідного житла. Постійне житло, що надається особі, яку виселяють, має бути вказане в рішенні суду.
Отже особам, що виселяються з житлового будинку (житла), яке є предметом іпотеки і придбано не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УССР постійне житло вказується в рішенні суду.
При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного житла, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є основою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є основою для надання цим громадянам жител з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
