Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 грудня 2015 року розглянув справу № 6-691цс15 за позовом потерпілого в ДТП до ТОВ "Папірус - усе для офісу" (водій їх автомобіля винен в зіткненні) про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної події.
При розгляді був сдела висновок про стягнення різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ГК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реального збитку. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
По сенсу статті 1194 ГК особа, яка застрахувала свою громадянську відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування заподіяного ним збитку зобов'язано сплатити тому, що потерпіло різницю між фактичним розміром збитку і страхової виплати (страхового відшкодування).
Відповідно до пункту 22.1 статей 22 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, вказаних в страховому полісі, відшкодовує у встановленому справжнім Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життя, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливо за умови, якщо у страховика не виник обов'язок по відшкодуванню шкоди, або розмір збитку перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, що застрахувала свою відповідальність.
Згідно із статтею 29 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з ушкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди"якщо для відновлення колишнього стану речі, яка мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, що комплектують частини іншої модифікації, що випускаються замість знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за збиток, не має права вимагати обліку зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Враховуючи викладене правильним являється висновок про стягнення з суспільства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок по відшкодуванню такої різниці не дивлячись на те, що вказані збитки являються менше страхового відшкодування (страхової виплати).
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
