Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у цивільних і господарських справах 3 червня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-217цс15предметом якого була суперечка про визнання рішення селищної ради і держакту на право власності на землю недійсними і визнанні права власності на земельну ділянку.
Суд зробив правове укладення про те, що згідно ст. 173 Земельного кодексу межа району, села, селища, міста, району в місті - це умовна замкнута лінія на поверхні землі, що відділяє територію району, села, селища, міста, району в місті від інших територій. Відповідно до пункту "б" частини 1 ст. 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних стосунків на території сіл, селищ, міст відноситься передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб відповідно до справжнього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК громадяни і юрособи придбавають право власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону . Придбання права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування.
Як передбачено частиною 1 ст. 122 ЗК, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для усіх потреб.
Оскільки вказані норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим отриманням його власником держакту на право власностісуд апеляційної інстанції, з виводами якого погодився і суд касаційної інстанції, безпідставно відмінив рішення Ирпенского міського суду Київської області від 15 листопада 2013 року в частині визнання недійсним держакту на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності.
Висновки судів про неправильне застосування місцевим судом наведених вище норм матеріального права з огляду на те, що після переходу права власності на земельну ділянку до Д. на підставі договору купівлі-продажу, не визнаного судом недійсним, саме держакт засвідчує право власності, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 125, частиною 2 ст. 126 ЗК (у редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі придбання права власності на земельну ділянку за цивільно-правовим договором воно упевняється не держактом, а відповідною цивільно-правовою угодою про відчуження земельної ділянки, що знаходиться у встановленим законом порядку.
Здійснення у такому разі на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не міняє суті такого державного акту як недійсного.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
